Сторінка логопеда




Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.
Розмовляйте із своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви робите, бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
Задавайте ВІДКИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть "Що він робить?" замість «Він грає?»
Витримуйте  паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй  можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще  5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів, навколишнього світу. Займайтеся щодня.
Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м'яч», послідовно навчіть її говорити «Великий м'яч», «Тетянин м'яч», «круглий м'яч» і т.д.
Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв'язного мовлення, розвивати пам'ять і увагу.
 Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».   

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА
БАТЬКАМ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ
ІЗ МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

        Покажіть дитину лікарям-фахівцям (за рекомендаціями ПМПК).
        Систематично й акуратно виконуйте з нею домашнє завдання.
        Займайтеся щодня або через день у доброзичливій, ігровій формі.
        Не примушуйте дитину виконувати домашнє завдання.
        Не давайте на одному занятті більш ніж дві-три вправи.
        Дотримуйтеся точності й поетапності виконання завдань.
        Не пропонуйте на першому етапі для виконання складні завдання, поступово пе­реходьте від простого до складного.
        Використовуйте поставлені й закріплені звуки в повсякденному мовленні, форму­ючи в дитини навички самоконтролю.
        Поступово ускладнюйте вимоги до мовлення дитини.
        Навчайте її спостерігати, слухати, міркувати, чітко та зрозуміло висловлювати свої думки.
        Разом з педагогами групи працюйте над розвитком рухів, виховуйте посидючість, самостійність у виконанні завдань.
        Погоджуйте з учителем-логопедом і вихователями всю роботу з формування пра­вильного мовлення.
        Пам'ятайте, що терміни подолання мовленнєвих розладів залежать від ступеня складності дефекту, вікових та індивідуальних особливостей дитини, регулярнос­ті занять, зацікавленості й участі батьків у коригувальній роботі.
        Вірте в сили своєї дитини, вірою й терпінням вселіть у неї впевненість у можли­вості виправлення порушень мовлення.

КОНСУЛЬТАЦІЇ


ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА

1. ДОПОМОЖЕМО ДИТИНІ РАЗОМ!

Шановні батьки!

Якими мудрими є ті з Вас, хто розуміє, що  інтелектуальний, мовленнєвий розвиток дитини   закладаються  не за рік до школи, а практично від її народження.
 Багато з Вас турбуються про те, щоб вчаснорозпочати розвиток певних здібностей та властивостей таких, як мислення, увага, пам'ять, мовлення, дрібна моторика руки, бо це є важливі складові гармонійного  розвитку дитини.
Так, чому ж таким важливим є ранній розвиток дитини?
   Ключ до розвитку розумових здібностей дитини – це її особистісний досвід пізнання в період активного розвитку клітин головного мозку. З сучасних досліджень відомо, що до семи років завершується дозрівання мозку дитини. А до трьох років в її мозку формується близь­ко 1000 мільярдів зв'язків, що вдвічі більше, ніж у дорослих. Мозок дитини наділений надзвичайною щільністю; і ця якість зберігається протягом перших десяти років життя. В одинадцять років мозок почи­нає позбавлятися зайвих зв'язків. Саме тому і є таким важливим ранній розвиток дитини, її ранній життєвий досвід. При багаторазовому повторенні тимчасові зв'язки стають постійними. Тобто, коли дитина змалечку при­вчається до мови (з нею багато розмовляють, читають), то вона вмітиме вправно формулю­вати і висловлювати свої думки, досконально володітиме всіма мовними навичками і т.д.
  За результатами дослідження мозку, науковцями було зроблено три ключових відкриття. По – перше, здатність людини навчатися залежить від спадковості (генетично обумовлених задатків) та виховання (турбота, заохочення, стимулювання, навчання, власний приклад). По – друге, людський мозок влаштований таким чином, що протягом перших років життя він здобуває величезну користь з будь – якого досвіду і правильного навчання (система, програма, які враховують вікові особливості). І по-третє, оскільки можливості  і ризики  найбільші у ранньому віці, процес оволодіння знаннями займає все життя людини.
Отже, ми рекомендуємо розглядати ранній розвиток як процес формування потужного потенціалу для подальшого навчання. Якщо розвиваючі заняття з малюками були систематичними і цікавими, то у майбутньому їхнє навчання у школі буде більш ефективним та успішним.
Недавно я розговорилася з мамою шестирічного Віталика, який майже годину бавився в пісочниці, але за цей час не сказав жодного слова.
«Він погано говорить, а при чужих взагалі мовчить, – знічено сказала молода жіночка. – Скоро доведеться віддавати сина до школи. Як він там буде вчитися? Просто не знаю! У садочок не ходить, бабуся за ним дивиться, коли ми на роботі».
На моє запитання, чому не зверталися до спеціалістів, знизала плечима: мовляв, хлопчик загалом здоровий, а всі їй кажуть, що піде в школу і там «виговориться».
Почувши це, я подумала - ось ще одна мама замість того, щоб звернутися до фахівців, чекає «з моря погоди»...
 Коли до мене нарешті приводять таких дітей, я запитую батьків, чому вони так довго не зверталися до спеціалістів. Що ви зробили, щоб допомогти своїй дитині? Нічого? Отож не дивуйтеся, що вона через свої порушення мовлення не хоче бавитися з ровесниками, що з веселого немовляти виростає у проблемного підлітка, незадоволеного як собою, так і навчанням у школі.
Відомо, що не виправлені вчасно, у дошкільному віці, порушення мови в подальшому призводять до шкільної дезадаптації – погане засвоєння читання, писання, арифметики, малювання тощо.
Спільна робота логопеда та вихователів дитячого садка свідчить, що тільки комплексний підхід до корекції порушень мовлення дитини дає позитивний результат.
Звичайно, батьки також повинні брати активну участь у коректувальному процесі. Так, це нелегко. Але як усі радіють, коли дитина, яка не говорила, починає не просто вимовляти звуки, а спілкуватися - тобто коли у неї формується правильна мовленнєва поведінка! Такі діти вже не будуть комплексувати серед однолітків, у них зникне психологічний тягар, вони легше опанують грамоту, навчаться читати, писати та рахувати.
Тому дуже важливо якомога раніше помітити проблеми дитини і звернутися по коректувальну допомогу.
Поради батькам:
·                   Більше розмовляйте з дитиною
·                   Примушуйте дитину озвучувати всі свої дії (на прогулянці, під час гри), більше говорити.
·                   Не дивуйтеся, якщо під час гри дитина сама з собою розмовляє – це добре, якщо вона мовчить – погано.
·                   Не пригнічуйте мовну ініціативу дитини – якщо дитина звернулася до вас із питанням або хоче розповісти щось, обов'язково треба вислухати до кінця і відповісти.
· Помічайте, яка мова дитини у невимушеній домашній обстановці і  у незвичайній обстановці (у гостях, на прийомі у лікаря). Якщо проблеми у мові спостерігаються тільки в стресових ситуаціях  – у дитини психологічна проблема і їй потрібна допомога психолога (зняття тривожності, підвищення самооцінки).
·   Прохайте дитину переказувати, розказувати все, що вона бачить (мультфільми, кіно)
·   Питайте дитину, що було сьогодні цікавого у садку? Як вона провела день? Що робили на прогулянці? Чим годували? і т.д.  У відповідь на ваше питання прохайте у дитини речення, а не 1 слово.
·  Заняття з дитиною слід проводити щодня або через день у формі гри. Можна проводити їх в будь-який вільний час, наприклад  – йдучи по вулиці.
·  Вправи для язика, губ необхідно проводити перед дзеркалом, з метою зорового контролю з боку дитини.
Негативні емоції з боку батьків такі як нетерпіння, незадоволення недопустимі.
·  У дитини не може виходити відразу все. Не можна фіксувати увагу на невдачах. Необхідно підбадьорити дитину і зробити те, що у дитини вже добре виходить, нагадавши, що цього вона раніше теж не могла.
· Озвучуйте будь-яку спільну діяльність дитини (промовляйте все, що вона робить; промовляйте все, що ви робите разом).

2.     Як організувати логопедичні  заняття вдома
Отже, ви вирішили самостійно почати займатися із своєю дитиною до того, як у вас з'явиться можливість одержати кваліфіковану допомогу.
         Перш ніж почати заняття, підготуйте все, що може вам знадобитися.
·        Велике настільне дзеркало, щоб дитина могла контролювати правильність виконання нею вправ артикуляційної гімнастики.
·        «лото» різної тематики (зоологічне, біологічне, «Посуд», «Меблі» і т.п.).
·        Добре також придбати муляжі фруктів, овочів, набори невеликих пластмасових іграшкових тварин, комах, транспортних засобів, ляльковий посуд і т.д. (або хоча б картинки)
·        Розрізні картинки з двох і більш частин.
·        Вашим хобі до остаточної компенсації недорозвинення мови у дитини повинно стати колекціонування різних картинок, які можуть стати у нагоді в процесі підготовки до занять (барвисті упаковки від продуктів, журнали, плакати, каталоги і ін.) Заведіть вдома велику коробку, куди ви складатимете свою «колекцію».
·        Для розвитку дрібної моторики придбайте або зробіть самі ігри: пластилін і інші матеріали для ліплення, конструктор, шнурування, палички для лічби і т.д.
·        Зошит або альбом для наклеювання картинок і планування занять.
     Основна трудність для батьків – небажання дитини займатися. Щоб подолати це, необхідно зацікавити малюка. Важливо пам'ятати, що основна діяльність дітей – ігрова.
Всі заняття повинні будуватися за правилами гри!
Можна «відправитися у подорож» у Казкове Королівство або у гості до Незнайка. Плюшевий ведмедик або лялька теж можуть «поговорити» з малюком.
Мало хто з дітей сидітиме на місці і вбиратиме знання.
Не переживайте! Ваші старання не пройдуть дарма, і результат занять обов'язково виявиться.
        
Поради логопеда
         Для досягнення результату необхідно займатися щодня. Щодня проводяться:
·        ігри на розвиток дрібної моторики
·        артикуляційна гімнастика (краще 2 рази на день)
·        ігри на розвиток слухової уваги або фонематичного слуху
·        ігри на формування лексико-граматичних категорій.

Кількість ігор – 2-3 в день, крім ігор на розвиток дрібної моторики і артикуляційної гімнастики.
Не перевтомлюйте малюка! Не перенавантажуйте інформацією! Це може стати причиною заїкання
Починайте заняття з 3-5 хвилин у день, поступово збільшуючи час. Деякі заняття (наприклад, на формування лексико-граматичних категорій) можна проводити дорогою додому.

Тривалість заняття без перерви не повинна перевищувати 15 – 20 хвилин

           Пізніше увага дитини розсіється, і вона не буде здатна сприймати ніякої інформації. Деякі діти не можуть концентруватися і на цей час, адже кожна дитина індивідуальна. Якщо ви побачите, що погляд вашої дитини блукає, що вона вже абсолютно ніяк не реагує на вашу мову, як би ви не старалися і не привертали всі знайомі вам ігрові моменти, значить, заняття потрібно припинити або перервати на деякий час.
            Знайомте дитину з дитячою літературою! Прагніть прочитувати малюку хоч декілька сторінок, розгляньте картинки до прочитаного тексту, опишіть їх, задайте дитині питання по тексту.
«Коли ж можна все встигнути?» - запитаєте ви. Читання книг можна відкласти на вечір перед сном. Можливо, інші педагоги вважатимуть це неправильним, адже саме у такий вечірній час дитина втомилася і її увага розсіяна. Перевірено! Читання перед сном стає улюбленим заняттям малюка –  ще 15-20 хвилин можна не спати, поспілкуватися з батьками, поділитися своїми секретами. Бажано, щоб тема літературного твору співпадала з лексичною темою тижня.
Користуйтеся наочним матеріалом! Дітям важко сприймати слова, відірвані від зображення. Наприклад, якщо ви вирішили вивчити з дитиною назви фруктів, покажіть їх у натуральному вигляді або користуйтеся муляжами, картинками.
Говоріть чітко, повернувшись лицем до дитини. Хай вона бачить рухи ваших губ, запам'ятовує 
Не вживайте слово «неправильно»! Підтримуйте всі почини малюка, хваліть навіть за незначні успіхи. Не вимагайте від неї правильної вимови слова відразу. Краще ще раз просто самі повторите зразок вимови цього слова.
Не бійтеся експериментувати! Ігри можна придумувати самим. Все залежить від вашої фантазії. Можна адаптувати (спрощувати) складні ігри, якщо дитина не сприймає їх у тому вигляді, у якому вони будуть запропоновані вам.
Не відкладайте на завтра те, що можна зробити сьогодні! Терпіння вам і успіхів!

О
3. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Перший рік життя.
1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.
Другий рік життя.
Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.
Третій рік життя.
Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.
Четвертий рік життя.
Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.
П’ятий рік життя.
Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).
Шостий рік життя.
До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені                          (паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.
Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.
Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків.

Комментариев нет:

Отправить комментарий