Інклюзивна освіта

Поради батькам дітей з особливими потребами

 

1.Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так,щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою»,відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє

Як виховувати дитину з порушеннями

психофізичного розвитку

 

 Не зважайте на інвалідність дитини й ставтеся до неї, як до особистості,

що має інакший варіант розвитку і потребує спеціального навчання, вихо-

вання та догляду.

 Використовуйте спеціальні рекомендації, поради та інструкції дефектоло-

га, практичного психолога, реабілітолога, логопеда поступово і цілеспря-

мовано:

ƒƒ навчайте дитину різних способів спілкування та основних правил по-

ведінки;

ƒƒ розвивайте навички самообслуговування;

ƒƒ формуйте вміння, що дадуть змогу долати стреси;

ƒƒ виявляйте і розвивайте творчі здібності дитини;

ƒƒ розвивайте зорове, слухове і тактильне сприймання за допомогою

гри.

 Створіть у сім’ї середовище емоційної безпеки:

ƒƒ виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;

ƒƒ дотримуйтеся сталого режиму дня;

ƒƒ позбавтеся чинників, що можуть спровокувати у дитини страх чи не-

гативні емоції.

 Відвідуйте групи підтримки і взаємодопомоги — у них ви матимете змогу

полегшити почуття ізоляції, знизити емоційну тривогу, поділитися влас-

ними як успіхами, так і проблемами.

 Навчіться взаємодіяти з дитиною у такий спосіб:

ƒƒ поважайте та сприймайте її такою, якою вона є;

ƒƒ хваліть і заохочуйте пізнавати нове;

ƒƒ стимулюйте до дії через гру;

ƒƒ розмовляйте з нею, слухайте її, спостерігайте за нею;

ƒƒ звертайте увагу на її сильні сторони, наголошуйте на них;

ƒƒ впливайте на дитину за допомогою прохань — найефективнішого

способу давати інструкції.

Як взаємодіяти з дитиною, яка впала в істерику

Спробуйте звернути увагу дитини на щось яскраве та цікаве.

Скористайтеся іграшкою, яка несподівано «заплаче» чи «засміється» у ваших руках.

Розстебніть на одязі дитини кнопки, блискавку, пояс чи верхні гудзики.

Вмийте дитину холодною водою.

Не мстіться і не дорікайте дитині, а що найголовніше — не карайте її.

Дайте дитині змогу заспокоїтися та відпочити.

Вдайтеся до таких дій за кілька годин після істерики — розкажіть дитині про те, що оточенню було неприємно спостеріга­ти за її істерикою;

домовтеся, що дитина більше не впадатиме в істерику;

постарайтеся знайти причину істерики — можливо, вона криється у вашій поведінці чи ставленні до дитини;

вибачтеся перед дитиною, якщо її істерику спричинила ваша неуважність.

Зверніться по допомогу до фахівця, якщо дитина довго перебуває в пригніченому стані або з нею відбуваються різкі та несподівані зміни.

 Як взаємодіяти з дитиною, що проявляє фізичну агресію

Притримайте за плечі або відведіть руку, якщо дитина готується напа­дати. Водночас різко й рішуче промовте «не можна!».

Покажіть, що дитина програє від наслідків своєї поведінки. Для цього скажіть їй щось різке і проявіть увагу до дитини, яку вона скривдила, — «сашо, невже тобі не шкода інших дітей?», «Якщо не жалітимеш інших, то і тебе ніхто не пошкодує».

Не примушуйте дитину вибачатися. Деякі діти швидко заучують форму­лу «пробач», щоб уникнути докорів дорослих.

Допоможіть дитині усвідомити та зрозуміти причини її поведінки — «ти вдарив максима тому, що так захотів/він забрав у тебе іграшку/він намалював ліпший малюнок».

Переключіть увагу дитини на щось незвичне чи несподіване, аби запобігти агресивним реакціям.

Продемонструйте неефективність агресивної поведінки. Поясніть, що хоча дитина і матиме зиск, приміром забере іграшку, проте згодом з нею ніхто не захоче гратися. Навряд чи дитину привабить перспектива зали­шитися на самоті без друзів.

Встановіть правила поведінки в доступній для дитини формі — «ми нікого не б’ємо, і нас ніхто не б’є», «якщо тобі потрібна іграшка, а нею хтось грається, почекай або запропонуй обмінятися».

Дотримуйтеся встановлених правил, стежте за своєю поведінкою та де­монструйте дитині власний позитивний приклад.

Враховуйте можливості дитини, а не власні бажання, коли висуваєте до неї вимоги.

Не змушуйте дитину забувати, що вона добра — «чому ти так поводиш­ся, ти ж добрий, хороший!».

Навчайте дитину висловлювати агресивні емоції у соціально прийнятій формі або за допомогою гри.

Як взаємодіяти з дитиною, що проявляє вербальну агресію

Скажіть, що лайливе слово — грубе або неприємне, тож ліпше його не використовувати. Зауважте, що одні діти лаються безневинно — вони не знають значення грубих слів і не мають наміру когось шокувати. Натомість другі діти знають, що незрозуміле слово заборонене, тож використовують його для ефекту, щоб засмутити дорослих або досади­ти комусь.

Ігноруйте лайку дитини. Якщо дитина не бачитиме бажаного ефекту, то розчарується в лайці.

Не звертайте увагу інших дорослих на лихослів’я. Репліки на кшталт «ви послухайте тільки, що він сказав!» Забезпечують дитині аудиторію та увагу й стимулюють, а не припиняють лайку.

Придумайте альтернативу лайці. Дитина, як і ви, потребує виходу не­гативних емоцій, тож вигадайте слова, які вона зможе використати, щоб відповісти на дражнилки, посилити виразність, вимовити, коли заб’ється.

Пам’ятайте, лише одне ласкаве слово може усунути роздратування і злість. Тож дитина має відчувати вашу турботу та любов. 

Поради батькам дітей з ООП

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

·         Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

·         Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·         Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·         У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·         Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·         У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба

говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·         Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·         Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·         Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·         Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·         Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

Пам'ятка для батьків

1.      Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватного реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2.      Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3.      Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції - це результат тривалого стримування емоцій.

4.      Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявити їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5.      Не слід учити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає у тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6.      Не слід у процесі занять із важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, адже штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово розв'язує проблему.

7.      Необхідно враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8.      Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9.      Із метою ліквідації негативних емоцій необхідно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10.Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках варто розпочинати роботу з корекції ставлення до себе, дитячої самооцінки.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу . Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у загальноосвітніх школах за рахунок застосування методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує рівноцінне ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами. Отримані поза соціумом знання і вміння не могли допомогти дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися в повній мірі як рівноправні і повноцінні члени суспільства.

 В нашому закладі функціонує 1 інклюзивна група, в якій перебувають троє діток з особливими освітніми потребами.