Для Вас батьки

Інформація для батьків.

Правила прийому та правила поведінки в дошкільному навчальному закладі №21 "Оленка".

 Прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснює керівник протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничого лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.

    Під час прийому дитини до дошкільного навчального закладу керівник ознайомлює батьків або осіб, що їх замінюють, із статутом дошкільного закладу, іншими документами, що регламентують його діяльність.

    За дитиною зберігається місце в дошкільному закладі у разі її хвороби, карантину, санаторного лікування, на час відпустки батьків або осіб , які їх замінюють, а також у літній оздоровчий період (75 днів).

    Відрахування дитини з дошкільного закладу може здійснюватись:

- за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;

- на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що включає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу;

- у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців.

Адміністрація ДНЗ повинна письмово повідомити батьків про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів.

    Дошкільний навчальний заклад забезпечує збалансоване харчування дітей, необхідні для їх нормального росту і розвитку із дотриманням натурального набору продуктів. Харчування дітей у ДНЗ та його кратність залежить від режиму роботи закладу та тривалості перебування в ньому дітей.

    Медичне обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі здійснюється на безоплатній основі медичними працівниками, які входять до штату цього закладу або відповідних закладів охорони здоров’я, і передбачає проведення обов’язкових медичних оглядів, у тому числі медичних оглядів перед профілактичними щепленнями, проведення профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі, інформування батьків або осіб, що їх замінюють.

Батьки мають право:

- вносити пропозиції щодо роботи з дітьми, організації додаткових послуг; 

- відвідувати заняття та інші навчально-виховні заходи;

- заслуховувати звіти керівника про роботу дошкільного навчального закладу.

Батьки забов'язані:

 - вносити встановлену плату за утримання дитини в навчальному закладі до 20 числа поточного місяця;

 - своєчасно вносити платню за надання додаткових послуг, якщо такі мають місце;

 - віддавати і забирати дитину безпосередньо у вихователя, і обов”язково особисто, не передовіряючи її неповнолітнім особам;

 - приводити дитину здоровою, чисто вдягненою, охайною, у відповідності до санітарно-гігієнічних правил;

 - дотримуватись режиму роботи дошкільного навчального закладу, приводити та забирати дитину вчасно;

 - своєчасно сповіщати вихователів про відсутність дитини у закладі;

 -  у разі відсутності дитини більше 3-х днів надати довідку від лікаря про медичне обстеження і можливість відвідування нею дитячого колективу.

Для зарахування дитини до закладу дошкільної освіти  необхідні наступні документи : 

1. Заява батьків або осіб, які їх замінюють що до влаштування дитини до дитячого закладу.

2. Медична довідка дитини з проходженням всіх спеціалістів певної форми (до вступу в ДНЗ) 

3. Виписка із медичної карти, карта профілактичних щеплень (форма №63).

4. Ксерокопію  свідоцтва про народження дитини. 

5. При наявності пільг - документи, що їх підтверджують

6. Батькам необхідно мати паспорт і свідоцтво про народження дитини.

Примірне двотижневе меню

Плата за харчування у дошкільному навчальному закладу.

_________________________

Як взаємодіяти з дитиною, що демонструє протестну поведінку

Враховуйте потреби, бажання, можливості та здібності дитини, не вида­вайте власні бажання за бажання дитини.

Намагайтеся зрозуміти психологічний та емоційний стан дитини, її настрій.

Складіть разом з дитиною правила, які вона розумітиме.

Усвідомте, що у дитини мають бути не лише обов’язки, а й права.

Просіть чи нагадуйте про щось спокійно, але твердо. Роздратування лише посилить негативну реакцію дитини на заборону.

Надайте дитині право вибору — «Ти зараз хочеш помалювати чи піти на прогулянку?». Дорослому значно легше скорегувати свій день.

Не карайте дитину лише за те, що вона говорить «Ні». Дитина, яка не має права заперечувати, у майбутньому не зможе обстоювати власну думку.

Спробуйте зменшити кількість заборон. Можливо, серед них є непотрібні. Натомість частіше говоріть слово «можна» — «Малювати на шпалерах не можна, а на папері можна».

Заохочуйте активність, самостійність та допитливість дитини.

 

Як взаємодіяти з дитиною із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності

Не стримуйте рухову активність дитини, а спрямовуйте її у правильне русло.

Змінюйте види діяльності дитини, давайте їй змогу відпочивати та руха­тися.

Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, відзначайте її власні досягнення та хороші          вчинки.

Не тисніть на дитину постійними суворими покараннями, заборонами та обмеженнями.

Підтримуйте зоровий, тактильний контакт.

Давайте короткі, чіткі й конкретні інструкції, повторюйте завдання спокійним тоном.

Не робіть зауважень надто часто.

Заохочуйте гарну поведінку дитини та ігноруйте провокаційні вчинки.

Стежте за режимом дня дитини.

Намагайтеся більше хвалити і менше сварити дитину, бо вона надто чут­лива до похвали та осуду.

Не вдавайтеся до погроз, не підвищуйте голос, не проявляйте агресії, адже такі «виховні» методи зумовлюють у дитини негативні емоційні прояви.

Поєднуйте під час спілкування наполегливість та послідовність з тепло­тою і доброзичливістю.

Розвивайте посидючість дитини за допомогою занять, під час яких потрібно концентрувати увагу та зосереджуватися — конструювання, ма­лювання, ліплення.

Переключайте увагу дитини на будь-яку гру чи справу, що потребують зу­силь.

Створюйте ситуації успіху.

Підтримуйте контакт з батьками дитини. 

Правила дорожнього руху для дітей 

Наступні правила дорожнього руху дитина повинна дотримуватися неухильно:

тротуаром потрібно йти як можна далі від проїжджої частини;

перед тим як перейти вулицю, потрібно зупинитися біля проїжджої частини, потім подивитися наліво і направо, а потім знову швидко наліво;

починати переходити вулицю дозволено тільки коли загориться зелене світло світлофора;

переходити дорогу потрібно в безпечних місцях – біля світлофора і на переході, позначеному «зеброю» або, принаймні, на перехресті – тут водії машин уважніші;

не можна кидатися в транспортний потік стрімголов.

Правила поведінки на залізничних об’єктах

та поблизу них

 

Для того, аби не зазнати невиробничого травматизму на залізничному транспорті варто знати та дотримуватися правил поведінки на залізничних об’єктах та поблизу них.

Залізниця – це зона підвищеної небезпеки, причому двох видів: наїзду рухомого складу і ураження електричним струмом високої напруги. Це все свідчить про те, що знаходження в зоні залізниці може бути смертельно небезпечним, особливо для дітей. 

Батьки не повинні залишати дітей без нагляду, бути байдужими до тих, хто місцем для ігор та прогулянок обрав залізницю. Дотримуйтесь правил особистої безпеки при переході через залізничні колії та знаходження поблизу них. Привчайте до цього своїх дітей. Пам’ятайте, що залізниця являється зоною підвищеної небезпеки і неможливо огородити тисячі кілометрів магістралі, як огороджуються промислові об’єкти. Нагадайте своїм дітям, рідним, знайомим про небезпечність перебування поблизу залізничних об’єктів і про необхідність дотримання правил безпеки задля збереження життя та здоров’я.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПІШОХОДІВ

 

Пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях – пішоходних мостах, переходах, тунелях, переїздах. На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії».

Не використовуйте залізничні колії як пішохідні доріжки.

Не дозволяйте дітям ходити або знаходитися на залізничних коліях і поблизу них без супроводу дорослих.

При знаходженні поблизу колії, на вокзалах тримайте дітей за руку.

Не проходьте повз дітей, які порушують правила поведінки на об’єктах залізничного транспорту, наражають на небезпеку своє здоров’я та життя.

Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колії), потрібно впевнитись у відсутності потягу.

При наближені потягу треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його, і впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.

Наближаючись до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити через колії дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. При відсутності шлагбаума перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається потяг.

Будьте уважні на вокзалах, особливо при значному скупченні поїздів. Щоб не розгубитися і не стати жертвою нещасного випадку, уважно слухайте об’яви по гучномовному зв’язку і дотримуйтесь вказівок оголошень.

Завчасно робіть посадку і своєчасно висадку із вагону – і тільки при повній зупинці поїзда.

 

ПІШОХОДАМ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ

 

Ходити по залізничним коліям та наближатися до них на відстань менше 5 метрів.

Переходити і перебігати через колії перед потягом, що наближається, якщо до нього менше ніж 400 метрів.

Переходити колію відразу після проходу потяга, не впевнившись, що по сусідній колії не пересувається рухомий склад.

Переходити залізничні переїзди при закритому положенні шлагбауму або при червоному світлі світлофору переїзної сигналізації.

Пролізати під вагонами та через автозчепи для переходу через колію.

Проходити вздовж залізничної колії ближче 5 метрів від крайньої рейки.

Пролізати під закритими шлагбаумами на залізничному переїзді, а також виходити на переїзд, коли шлагбаум починає закриватися.

На електрифікованих лініях підійматися на опори, а також доторкатись до металевих проводів заземлення, які ідуть від опори рейки.

Наближатися до електропроводу, що лежить на землі, ближче ніж на 10 метрів.

Підійматися на дах потягів, вагонів, а також на конструкції мостів, освітлювальних вишок тощо.

Класти на рейки залізничної колії будь-які предмети.

Підходити ближче ніж на 0,5 метрів до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття потяга до його повної зупинки.

Обходити вагони, що стоять на колії, на відстані менше 5 метрів від крайнього вагону.

Проходити між розщепленими вагонами, що стоять на колії, якщо відстань між ними менше 10 метрів.

Сидіти на краю посадкової платформи, перону.

Знаходитись на об’єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп’яніння.

ПАСАЖИРАМ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ

Проїжджати на дахах, підніжках, перехідних площадках вагонів.

Заходити у вагон і виходити з вагона під час руху потяга.

Висуватися із вікон вагонів і дверей тамбурів під час руху потяга.

Стояти на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів під час руху потяга, затримувати автоматичні двері вагонів під час їх зачинения і відчинення.

Проїжджати у вантажних потягах без спеціального дозволу.

Знаходитись в потязі у нетверезому стані.

Залишати дітей без нагляду на вокзалі та в потязі.

Провозити у вагонах легкозаймисті, шкідливі і вибухові речовини. Виходити із вагона на міжколіях і знаходитись там під час руху потяга.

Стрибати з платформи на залізничні колії.

Проводити на пасажирських платформах рухомі ігри.

Палити у вагонах (в тому числі в тамбурах) приміських потягів, а також у непередбачених для паління місцях вагонів пасажирських потягів.

Бігти по платформі поруч із вагоном потяга, що прибуває або відходить, а також перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу потяга без зупинки.

Підходити до вагона до повної зупинки потяга.

Без потреби самовільно зупиняти потяг.

Самостійно перевозити ручну поклажу засобами, які призначені для перевезення пошти або багажу працівниками пошти та залізниці.

Розміщувати ручну поклажу в тамбурах вагона, коридорі салону, проходах купе та в проході вагона приміського потяга.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Машиніст локомотива не може відразу зупинити поїзд і попередити наїзд. Візуально, особливо в темний період доби, дуже важко визначити, з якою швидкістю прямує поїзд. Помилка при оцінці швидкості поїзда часто коштує людині життя.

Прийняти дитину як особистість

Пам’ятка для батьків та вихователів

Пояснюйте дитині, чого від неї хочуть дорослі у доступній для неї формі. Говоріть з нею щиро, відверто, роз’яснюйте ситуації. Не обманюйте дитину тільки тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі зрозуміти чогось.

Спілкуйтеся з дитиною рівним тоном, без принижень і образ, аби вона усвідомила свою цінність. Тон, вимоги чи заборони, має бути дружнім, ха­рактер — пояснювальним, а не примусовим.

Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має право на помилку.

Поважайте думку своєї дитини, зокрема й про вихователя.

Навчайте відповідальності за здійснені вчинки. Давайте дитині змогу зрозуміти скоєне, оцінити його наслідки.

Звертайте увагу не лише на вчинки дитини, а й на її мотиви. Дитина має набувати вчинкового досвіду і бачити негативні наслідки своїх неправиль­них дій.

Вислуховуйте пояснення дитини з приводу того, що трапилося, і нама­гайтеся зрозуміти її переживання, а вже потім оцінюйте її негативний вчинок: «я розумію, що по калюжах бігати навіть цікаво. Але в тебе три дні тому боліло горло, відтак…». Дитина має знати і відчувати, як її лю­блять і як за неї переживають. Не карайте дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори.

Навчіть дитину виражати свої почуття — протесту, незгоди, роздратуван­ня, злості, провини, сорому, горя, радості. Не виражені на зовні почуття агресії можуть завдати шкоди дитині і призвести до різних хворобливих проявів. Насампред до психосоматичних — біль у животі, прояви аст­ми, запаморочення тощо. Тож навчіть дитину виражати почуття не через агресивні дії — «розламаю», «поб’ю», «розірву», а через слова — «я роздра­тований», «я протестую», «мені образливо» тощо.

Виховуйте вміння турбуватися про інших та сумлінне ставлення до праці, спрямуйте дитячу діяльність на доброчинність.

Спілкування з дитиною: завдання для дорослих

Спілкування є сполучною ланкою між людьми, сприяє знаходженню і передачі спільного між ними (або може бути). Причому це загальне може бути як щось, що виникло щойно, в процесі спільної діяльності, так і переданим через багато століть знання. Розвиток дитини багато в чому залежить від спілкування з дорослими, яке впливає не тільки на психічне, а й, на ранніх етапах, на фізичний розвиток дитини. З точки зору психології (наприклад, А. А. Леонтьєв) спілкування розуміється як процес встановлення і підтримання цілеспрямованого, прямого або опосередкованого тими або іншими засобами контакту між людьми, так чи інакше пов'язаними між собою в психологічному відношенні. Більш просте визначення дає М.І.Лісіна: спілкування-це взаємодія двох або більше людей, спрямоване на узгодження та об'єднання зусиль з метою налагодження відносин і досягнення загального результату. Психічний розвиток дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, що виникає в онтогенезі і завдяки якому дитина отримує необхідну для його індивідуального розвитку інформацію. Тільки у спілкування з дорослими людьми дитина може отримати суспільно-історичний досвід людства. Перші роки життя дитини є періодом найбільш інтенсивного і морального розвитку, коли закладається фундамент фізичного, психічного і морального здоров'я. Від того, в яких умовах воно буде протікати, багато в чому залежить майбутнє дитини. Л.С.Виготський вважав, що ставлення дитини до світу - залежна і похідна величина від самих безпосередніх і конкретних його відносин до дорослої людини. Якби людина була з народження позбавлена спілкування, то вона ніколи не стала би цивілізованим, культурно і морально розвиненим громадянином, була би до кінця життя приречена залишатися напівтвариною і лише зовні, анатомо-фізіологічно нагадувати людину. Дитина в процесі спілкування розвивається, набуває психічні та поведінкові якості.

Дошкільник не може прочитати в книзі відповіді на всі його питання, що цікавлять, тому йому так важливо спілкуватися з дорослими, завдяки ним дошкільник розкриваємо світ для себе і пізнає все краще і негативне, що є у людства.

Одна з найбільш важливих і оригінальних для психології ідей Л.С.Виготського полягає в тому, що джерело психічного розвитку знаходться не всередині дитини, а в його відносинах з дорослим. Спілкування з дорослими виступає як зовнішній фактор, що сприяє розвитку, але не як його джерело й початок. Адекватне, любляче, доброзичливе ставлення дорослого до дитини полегшує розуміння соціальних норм, підкріплює відповідну поведінку і допомагає дитині підкоритися соціальним впливам. Психічний розвиток при цьому розглядається як процес поступової соціалізації-адаптації дитини до зовнішніх для нього соціальних умов.

Згідно з позицією Л.С. Виготського, соціальний світ і навколишні дорослі не протистоять дитині і не перебудовують його природу, але є органічно необхідною умовою його людського розвитку. Дитина не може жити і розвиватися поза суспільством, він спочатку включений у суспільні відносини, і чим менша дитина, тим більш соціальною істотою вона є.

Таке розуміння процесу психічного розвитку висуває на перший план роль спілкування з дорослим. Процес інтеріоризації (формування структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності) зовнішніх коштів розглядався Л.С.Виготським і його послідовниками незалежно від характеру взаємовідносин і взаємодії дитини з дорослим. Дорослий виступав як абстрактний і формальний носій знаків, сенсорних еталонів, інтелектуальних операції, правил поведінки, тобто як посередник між дитиною і культурою, але не як жива конкретна людина.

Вітчизняний психолог М.І.Лісіна розглядає спілкування дитини з дорослим як своєрідну діяльність, предметом якої є інша людина. Подібно до всякої іншої діяльності, спілкування спрямоване на задоволення особистої потреби. Потребу у спілкуванні не можна прирівняти до інших потреб людини (наприклад, в їжі, у враженнях, у безпеці, в активності і т. д.). Психологічна сутність потреби в спілкуванні полягає в прагненні до пізнання самого себе і інших людей. Таке пізнання включає два шляхи або аспекти.

Перший шлях полягає в тому, що людина прагне пізнати й оцінити свої окремі якості й уміння (що він може, вміє, знає). Зробити це він може тільки з допомогою інших людей. Перший шлях пізнання передбачає відсторонений, об'єктивний аналіз окремих якостей - їх виявлення, оцінку і порівняння, шлях пізнання себе та іншого полягає в поєднанні, в прилученні до інших людей. Переживши певний зв'язок з іншою людиною (любов, дружбу, повагу), ми як би проникаємо в його сутність, і тут прагнення до пізнання задовольняється шляхом з'єднання, прилучення. У такому з'єднанні не купуються нові знання, але саме у відносинах з іншою людиною дитина усвідомлює себе, відкриває і розуміє інших у всій їх цілісності та унікальності і в цьому сенсі пізнає себе та іншого.

Спілкування щоразу має певні мотиви, заради яких воно відбувається. У широкому сенсі мотивом для спілкування є людина, а для дитини - дорослий. М.І.Лісіною було виділено три групи якостей і три категорії мотивів спілкування - ділові, пізнавальні та особистісні.

Ділові мотиви виражаються в здатності до співпраці, до гри, до загальної активності. У спілкування з дитиною дорослий вступає як партнер, як учасник спільної діяльності. Дитині важливо, як дорослий вміє грати, які в нього є цікаві предмети, що він може показати і т.д.

Пізнавальні мотиви виникають у процесі задоволення потреби в нових враженнях, в пізнання нового. Дорослий виступає як джерело нової інформації і в той же час як слухач, здатний зрозуміти і оцінити судження і питання дитини.

Особистісні мотиви характерні тільки для спілкування як самостійного виду діяльності, в такому випадку спілкування викликається самою людиною, її особистістю. Це можуть бути окремі особистісні якості, а можуть бути стосунки з іншою людиною як цілісною особистістю. Ділові та пізнавальні мотиви спілкування включаються ще в іншу діяльність (практичну або пізнавальну) і грають в ній службову роль. Спілкування становить лише частину широкої взаємодії дитини і дорослого. У немовлят спілкування з дорослими відіграє ніби пускову роль у розвитку реагування на важливі подразники. М.І.Лісіна пише, що немовля починає реагувати на голос матері (дорослого) раніше, ніж на інші первосигнальні подразники. Без такого контакту з дорослими спостерігається уповільнення інших реакцій на слухові і зорові подразники. Психологічні дослідження показують що

спілкування дитини з дорослим є головною і вирішальною умовою становлення всіх психологічних здібностей і якостей дитини: мислення, мовлення, самооцінки, емоційної сфери, уяви. Від кількості і якості спілкування залежить рівень майбутніх здібностей дитини, її характер, її майбутнє. Особистість дитини, її інтереси, розуміння себе, її свідомість і самосвідомість можуть виникнути тільки у відносинах з дорослими. Без любові, уваги і розуміння близьких дорослих дитина не може стати повноцінною людиною. Зрозуміло, що таку увагу і розуміння вона може отримати, перш за все, в сім'ї. Родина для дитини стає першою, з ким вона починає спілкуватися, саме там закладаються основи спілкування, які в майбутньому дитина буде розвивати.

Коли люди спілкуються один з одним зовні видно поверхневу картину їхнього спілкування - хто що говорить, хто як дивиться і т. д. Але є й внутрішня картина, дуже важлива - міжособистісні відносини, тобто те, що спонукає одну людину тягнутися до іншої. Коли дитина задає питання не можна точно сказати, що було мотивом до цього питання. Вона може задати питання для того, щоб звернути на себе увагу або дійсно його цікавить предмет про який вона запитує або дитина хоче показати свої пізнання перед однолітками.

Дитина не народжується з потребою в спілкуванні. Вона розвивається в процесі спілкування з батьками, коли батьки розмовляють з нею. Саме їх в перші місяці свого життя бачать діти.

Протягом дитинства з'являються і розвиваються чотири різних форми спілкування, за якими можна судити про характер того, як протікає психічний розвиток дитини. Важливим завданням є вміння правильно визначити і правильно розвинути ту чи іншу форму спілкування відповідно до віку та індивідуальним можливостям малюка.

Перша форма спілкування дитини з дорослим була названа ситуативно-особистісною. Таке спілкування відбувається у період від одного до шести місяців життя. Спочатку це спілкування виглядає як відповідь на вплив дорослого, потім дитина починає активно рухатися, привертаючи до себе увагу, навіть коли дорослий лається, дитина радіє тому що - це увага до дитини, спрямованість до нього. Потреба в увазі дорослого - перша і основна потреба 

спілкуванні - залишається на все життя. Зародки всіх важливих якостей (розвиток особистості, активне, діяльне ставлення до навколишнього, інтерес до предметів, здатність бачити, чути, сприймати світ, впевненість у собі і т.д.) з'являються в спілкуванні матері з немовлям. Немовля не виділяє окремих якостей дорослого. Для нього не є головним рівень знань і умінь дорослого, його соціальне і майнове становище, те як він виглядає і в що одягнений. Малюка приваблює особистість дорослого його ставлення до нього. Засобом спілкування для даної форми є обмін поглядами, посмішками, викриками і гулінням дитини, ласкавою розмовою дорослого і носять виключно експресивно - мімічний характер. У цей період спілкування немовляти з дорослим протікає поза будь - якої іншої діяльності і саме становить провідну діяльність дитини. Для ситуативно-особистісного спілкування характерні потреба в увазі та доброзичливості, особистісні мотиви і експресивно - мімічні засоби спілкування.

Наступною формою спілкування дитини з дорослим - ситуативно-ділова - і пов'язана з ним потреба в діловій співпраці. Дорослий стає потрібним і цікавим дитині не сам по собі, а тим, що у нього є різні предмети і він вміє щось з ними робити. До експресивно-мімічних засобів додаються предметно-дієві - діти активно користуються жестами, позами, виразними рухами. Але предмет сам по собі дитині не цікавий, йому цікаво як цим предметом можна користуватися. Це відбувається з двох причин. По-перше, для дитини дорослий залишається центром переваг, в силу чого він наділяє привабливістю ті предмети, до яких торкається. Ці предмети стають потрібними і бажаними тому, що вони в руках дорослого. По-друге, дорослий показує дітям, як можна грати в ці іграшки. Для того щоб діти почали грати з іграшками, дорослий обов'язково повинен спочатку показати і розповісти, що можна з ними робити і як грати. Тільки після цього гра дітей стає змістовною і осмисленою. Такі спільні ігри являють собою ділове спілкування або співпрацю дитини з дорослим. Потреба у співпраці є основною для ситуативно-ділового спілкування. Для нього характерні потреба у співпраці, ділові мотиви і предметно-дієві засоби спілкування. У такому спілкуванні дитина опановує предметними діями, вчиться користуватися побутовими предметами (ложкою, виделкою, горщиком, гребінцем, одягатися, умиватися, грати з іграшкою і т.д.). Також тут починають проявлятися активність і самостійність дитини. Вона стає суб'єктом своєї діяльності і самостійним партнером по спілкуванню. З'являються перші слова, адже для того, щоб попросити у дорослого потрібний предмет, дитині потрібно назвати його. Причому це завдання - сказати те чи інше слово - ставить перед дитиною, тільки дорослий. Так у взаємодії з дорослим з приводу предметів виникає і розвивається головне - спілкування, мислення, мова.

Наступною формою спілкування дитини з дорослим є позаситуативне спілкування тобто спілкування, зміст якого виходить за межі сприймання ситуації. Позаситуативне спілкування стає можливим тільки завдяки тому, що дитина опановує активною мовою. Таке спілкування висуває нові вимоги до

поведінки дорослого, йому потрібно розмовляти, розповідати дошкільнику про те чого той не бачив і не знає, розширювати його уявлення про світ. Існує дві форми позаситуативного спілкування - пізнавальна і - особистісна. Для позаситуативно-пізнавального спілкування дитини з дорослим характерно: добре володіння мовою, яке дозволяє розмовляти з дорослим про речі, які не перебувають в конкретній ситуації; пізнавальні мотиви спілкування, допитливість, прагнення пояснити світ, що проявляється в дитячі питання, потреба у повазі дорослого, яка виражається в образі на зауваження і негативні оцінки. Дитині потрібно серйозне, поважне ставлення до її питань, інтересів і дій. Потреба у повазі, у визнанні стає основною потребою, що спонукає дитину до спілкування. Часто говорять дітям як треба себе вести і що треба робити, і діти вибирають підкорятися, або не підкорятися, але до шести років, правила поведінки, людські відносини, якості, вчинки цікавлять самих дітей. Їм важливо зрозуміти вимоги дорослих, утвердитися у своїй правоті. Це початок позаситуативно-особистісної форми спілкування - самого складного і вищого в дошкільному віці. Для нього характерні: потреба у взаєморозумінні і співпереживанні; особистісні мотиви, мовні засоби спілкування.

Позаситуативно-особистісне спілкування має важливе значення для розвитку особистості дитини. По-перше, вона усвідомлює норми і правила поведінки і починає свідомо дотримуватися їх у своїх діях і вчинках. По-друге, через особистісне спілкування діти вчаться бачити себе з боку, що є необхідною умовою свідомого управління своєю поведінкою. По-третє, в особистісному спілкуванні діти вчаться розрізняти ролі різних дорослих і відповідно до цього по-різному будувати свої відносини у спілкуванні з ними. Спілкування передбачає взаємність і спільність. У процесі спілкування складаються певні взаємовідносини. Від характеру стосунків дитини з навколишнім багато в чому залежить, які саме особистісні якості сформуються у неї, вони можуть бути приязними, довірливими, зацікавленими, байдужими, спокійними, неспокійними і т.д. Саме дорослий стає першим співрозмовником дитини і від того як буде спілкуватися дорослий багато в чому буде залежати як буде розвиватися дитина. Якщо дорослий, виконуючи свої обов'язки по догляду за дитиною, робить це "сухо" обмежуючись кількома словами, то дитина не зможе повністю задовольнити свою потребу у спілкування. Дитина, яка ставить запитання і не отримує на них відповіді, яка прагне пізнати світ навколо, але не знаходить підтримки і допомоги втрачає інтерес до знань і такій дитині надалі дуже важко навчатися в школі. Дорослий повинен допомагати і сприяти формуванню всіх видів спілкування, тим самим допомагаючи формуванню особистості дитини. Спілкуючись дорослий повинен говорити весь час правду, так як дитина запам'ятовує все і в майбутньому "нестиковка" інформації може сильно підірвати довіру дитини до дорослого, що в подальшому призведе до того, що всі слова сказані дорослим дитина буде ставити під сумніви.

 

Тандем батьків і педагогів: спільні завдання у вихованні

Дотримуватися режиму дня дитини.

Забезпечувати раціональне і калорійне харчування.

Створювати умови для повноцінного сну.

Організовувати достатньо прогулянок на свіжому повітрі.

Створювати здорове гігієнічне середовище, загартовувати дитину.

Створювати сприятливу психологічну атмосферу.

Забезпечувати спортивним інвентарем як у приміщенні, так і на майданчику.

Створювати умови для повноцінного інтелектуального, мовленнєвого, емоційно-

го, соціального розвитку.

Застосовувати адекватні способи заохочення і покарання.

Розвивати позитивні взаємини дитини з однолітками, батьками та працівниками

дитячого садка.

Проявляти увагу до проблем дитини, її успіхів і невдач.

Застосовувати активні форми дозвілля.

Узагальнювати позитивний досвід сімейного виховання.

Прищеплювати культурно-гігієнічні навички, навички самообслуговування.

Розвивати моральність, естетичність.

Загальні рекомендації для профілактики коронавірусу:

Часто і ретельно мийте руки водою і милом. Центри з контролю і профілактики захворювань в США радить мити руки протягом не менше 20 секунд.

Якщо немає можливості помити руки з водою і милом, варто використовувати спиртовмісний антисептик для рук - розчин з вмістом спирту 60-80% або з 2% хлоргексидину. Антисептик повинен покривати всю поверхню шкіри рук, обробляти руки треба не менше 30 секунд і особливу увагу приділити нігтям (тут накопичується більше бруду). При першій же можливості помийте руки милом і водою.

Не торкайтеся брудними руками очей, носа або рота.

Уникайте тісного контакту з хворими людьми і натовпом.

Якщо з'явились симптоми гострої респіраторної інфекції, щоб запобігти зараженню інших необхідно:

залишатися вдома, якщо захворіли;

уникати тісного контакту з іншими людьми;

прикривате рот і ніс серветкою під час кашлю та чхання, а після ретельно мите руки;

регулярно провітрювати приміщення і дезінфікувати поверхні;

будьте на зв'язку зі своїм сімейним лікарем;

використовуйте захисну маску обов'язково, якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить), а також перебуваючи в місцях великого скупчення людей для додаткового захисту.

вона має покривати ніс і рот і щільно прилягати, без відступів по краях;

замінюйте маску, як тільки вона стала вологою;

не чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з милом або обробіть спиртовмісним антисептиком;

замінюйте маску кожні чотири години і не використовуйте маску повторно.

Детальніше про захисні маски можна подивитись у відеоінструкції з поясненнями.

Особам, які подорожують необхідно:

підтримувати гігієну рук;

уникати відвідування ринків тварин і птахів;

уникати відвідування хворих і натовпу;

звернутися до лікаря у разі появи симптомів - кашлю, лихоманки або труднощі з диханням;

також має важливе значення утримуватись від подорожей до Китаю і інших країн, де зафіксовані випадки захварювання коронавірусом.

 

До групових батьківських зборів 

Консультація для батьків 

«ВМІТИ НАВЧАТИСЬ В ПРОЦЕСІ ГРИ»

 Ігри - один із засобів виховання і навчання дітей дошкільного віку. Гра для дошкільників – засіб пізнання навколишнього. У грі дитина розвивається фізично, у неї виховується кмітливість, працьовитість, ініціатива. З допомогою ігор дорослий здійснює сенсорне виховання дітей, розвиває пізнавальні процеси (допитливість, розуміння взаємозв'язку найпростіших явищ тощо). Він використовує гру як засіб розвитку мислення, мови, уяви, пам'яті, розширення і закріплення уявлень про навколишнє життя. Враховуючи, що гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку, то в дитячому садку гру можна використовувати  в освітній діяльності, в ході режимних моментів, в самостійній діяльності дітей.  

А як використовувати ігри  в домашніх умовах?

Часто батьки скаржаться на відсутність часу для ігор з дітьми.  Ми пропонуємо ігри які не потребують ні окремо виділеного часу, ні підготовки. Головне – Ваше бажання корисно провести час з дитиною, при цьому виконувати домашню роботу.

«Ігри на кухні»

Використовуючи гру при організації повсякденних домашніх справ можна навчити малюка багато чого корисного і цікавого. Н-р, при приготуванні обіду можна на кухні пограти з дитиною в такіі гри:

«Їстівне-неїстівне».

Мета: розвиток уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.

Правила гри: Дорослий називає різні предмети (н-р, картопля, ніж, виделка, торт, каструля і т. п.) дитина в свою чергу повинна відповідати «їстівне» або «неїстівне». Потім можна помінятися ролями.

Відгадуємо «Смачні» загадки.

В полі народився, На заводі варився, На столі розчинився. Відповідь: Цукор	Маленьке, здобне Колесо їстівне. Я одна його не з'їм, Розділю хлопцям всім. Відповідь: Бублик	Дідусь сміється, на ньому шубонька трясеться. Відповідь: Кисіль
Холодок в пакеті Їдять і дорослі і діти Холодок, холодок, Дай лизнути тебе разок! Відповідь: Морозиво	В воді родиться, а води боїться. Відповідь: Сіль	Наші поросятки зросли на грядці, До сонечка бочком, хвостики гачком. Ці поросятки грають з нами в хованки. Відповідь: Огірки

 

«Колір, форма, розмір»

Мета: розвиток пам'яті, мислення, уваги, логіки.

Правила гри: Батько чи мати пропонує дитині назвати продукти (предмети на кухні) певного кольору, форми, розміру.

«Відгадай»

Мета: формувати  вміння думати і аналізувати, збагачувати мову, розвивати творче мислення, уяву, пам'ять.

Правила гри: Запропонуйте дитині відгадати предмет, описуваний вами, на задану тему. Потім хай спробує описати предмет дитина, а ви відгадуєте!

«Хто більше»

Мета: розвиток уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.

Правила гри: Спільно з дитиною виберіть тему гру (н-р:«Посуд») і по черзі називаєте посуд. Хто більше назвав, той і виграв!

«Назви лагідно»

Мета: формування навичок словотворення.

Правила гри: Батько чи мати називає будь-яке слово, а дитина повинна назвати його лагідно, н-р, моркву-морковочка, тарілка-тарілочка і т.д.

«Ображалки»

Мета: розвиток мовлення, пам'яті, уваги, почуттягумору.

Правила гри: Спільно з дитиною вибираєте тему гри, н-р, фрукти. І по черзі «ображаєте» один одного фруктами! (Ти - яблуко!, А ти - ананас! А ти - банан! Тощо)

Завдання на розвитокдрібної моторики:

1. розсортувати білу і червону квасолю;

2. викласти з квасолі яку-небудь фігуру, цифру, букву, слово...;

3. в мішечок покласти  крупу (рис/гречка/горох) і дрібні іграшки з кіндер-сюрпризу. Вгадати на дотик знайдений в мішечку предмет;

4. порахувати скільки столових (чайних) ложок, н-р, рису увійде в чашку, банку...

Дитина дуже рада хвилинам, подарованим їй батьками в грі. Спілкування в грі не буває безплідно для малюка. Чим більше випадає дорогих хвилин у товаристві близьких йому людей, тим більше взаємини, загальних інтересів, любові між ними в подальшому.

Фантазуйте і грайте на здоров'я!

Спробуйте придумати ігри під час прибирання в кімнаті,  прасування, прання….

Як розповідати дітям про економіку

Розповідайте дітям про свою роботу.

Діти не зможуть усвідомити зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюютьїхні батьки, як заробляютьзасоби для існування. Робота повинна не тільки подобатися, вона повинна «годувати».

Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище.

Дитині немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна знати про матеріальне становище сім’ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші, навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.

Не привчайтедітей до надмірностей.

Коли дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови, вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє. Навчіть малюка обмежувати себе.

Формуйте у дітей розумні потреби.

Слухаючи дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Діти повинні прагнути задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки); разом з тим їм навіть корисно засмучуватися через неможливість здійснити своє бажання. Отримуючи все напершу вимогу, вони можуть перейти межу розумного.

Вчіть дітей ощадливості.

Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть дитині, як іх можна полагодити.  Якщо малюк буде бачити вашу турботу про продовження терміну служби оточуючих його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша байдужість призведе до зворотнього результату.

Допоможіть дітям усвідомити вартість речей.

З раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими користуються: іграшки, книги, одяг і т. д. Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається, автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність, яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто купили на зароблені гроші.

 «Розвиток рухової активності в домашніх умовах»

Фізичні вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну речовин, розладів травлення тощо.

Вони сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено, що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не займаються.

Основним методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення. 

Піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад:

Поради батькам :

Щоденно виконуйте разом з дитиною ранкову гімнастику, виходьте на прогулянки;

Разом з дитиною здійснюйте пішохідні прогулянки та туристичні походи;

Залучайте дитину до виконання основних рухів — ходьба, біг, стрибки, вправи з м'ячем, лазіння, повзання...

Грайте з дитиною в рухливі та спортивні ігри;

Беріть участь разом з дитиною у проведенні спортивних свят, розваг, що організовуються дошкільним закладом;

Катайтеся разом з дитиною на велосипеді, роликах, грайте у бадмінтон, теніс, футбол, стрибайте на скакалці..

  Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.

 Катайтеся разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через скакалку тощо.

 Плавайте та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати літній душ - це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.

Допитливість – ознака креативності. 

Як виховати чомусиків

Діти у віці 4-5 років називаються допитливими чомусиками.

Розвиток інтелектуальної сфери

До 4 років у дитини формувалось мислення,в результаті якого він накопичував досвід перших узагальнень,перших розумінь зв*язків між предметами. Дитину приваблював сам процес взаємодії з предметами.

У чотири роки дитина переходить на якісно новий рівень свого розвитку, у неї починається активний процес образного мислення. Це мислення нерозривно пов'язане з промовою і є основою для подальшого словесно-логічного розвитку дитини. У цей час необхідно пропонувати дитині ігри з геометричними фігурами. Вони потужно розвивають вміння моделювати, планувати геометричне мислення.

У цьому віці дитина:

складає розрізні картинки,спочатку з 2 і 3 частин шляхом зорового співвіднесення,збільшуючи з часом кілість частин

складає з кубиків цілісну картинку

збирає багатоскладові фігури з кубиків,конусів,пірамідок

конструює з лего за зразком

збирає за схемою візерунок дрібної мозаїки

Ці ігри до того ж розвивають дрібну моторику руки. До них корисно додавати обведення будь-яких вкладишів,їх штрихування. Дітям подобається ліпити з пластиліну та глини,прикрашати картинки. Зверніть увагу,щоб дитина розмальовувала олівцями. Навчіть його правильно тримати олівець,тоді кість і мускулатура пальчиків почне працювати і розвиватися.

Чи не час вчитися читати

До чотирьох років багато дітей починають проявляти активний інтерес до літер і цифр.І батьки роблять першу спробу показати дитині абетку і навчити читати. Якщо він психологічно готовий до цього,тоді навчання йде легко із задоволенням. Якщо ж дитина не готова до сприйняття абетки,краще відкладіть спробу на півроку,а потім знову перевірте його "

Тоді навчання грамоті почнеться в індивідуально найкращі для дитини терміни.

Читання допомагає розвитку символічного мислення. І букви,і цифри для дитини є символами. І чим послідовно і методично будуть заняття, тим більш повно будуть задіяні пам*ять і мозок дитини. Методик навчання читання дітей цього віку на сьогоднішній день представлено багато,батьки мають право вибирати. Для батьків,які займаються зі своєю дитиною самі,прпонуємо малювати всілякі лабіринти. Нехай дитина "пройде"по них олівцем,пояснюючи, куди він веде. Розгадування лабіринтів, плутанини дітям дуже подобається,вони граючи складають слова,а потім і речення,знайомляться з цифрами.

У цьому віці можна грати з дитиною у всякого роду словесні ігри. Вони добре розвивають слуховий аналізатор,тобто уміння чути й слухати. Йде активне запам'ятовування нових слів,об*єднаних якою-небудь ознакою,поповнюється активний словник дитини,розвивається мозок.Якщо процес навчання поставлений правильно,граючи,з жартами,з гумором,дитина з задоволенням буде займатися.

Дитячі страхи

У цьому віці багато дітей бояться казкових персонажів(частіше Бабу Ягу,уявних "чудовиськ").Це "вікові" страхи,вони носять тимчасовий,перехідний характер,з ними не потрібно боротися,просто підтримайте дитину,приймаючи таку особливість її психологічного розвитку.Допомагають подолати страхи ігрові методи корекції:"Малювання страхів";твір казкових історій з гарним кінцем і програвання їх у родині.Будь-яку страшилку можна змінити:зробити посимпатичніше.Поступово негативне відчуття змінюється на позитивне.А створений образ ще довго буде радувати дитину.

Щоб страх у дитини не закріпився:

не лякайте малюка (віддам чужой тітці, прийде Баба Яга і потягне, собака вкусить, тощо).

перетворюйте злих героїв у добрих

не перевантажуйте фантазію дитини: іграшки повинні відповідати віку, виключіть агресивні фільми: "страшилки", "ужастики".

 

Пам’ятка з профілактики гострих кишкових інфекційних захворювань та харчових отруєнь

 Основною причиною виникнення гострих кишкових інфекцій є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі збудник захворювання, тощо.

До організму такі збудники потрапляють, головним чином, з інфікованою водою, зіпсованими та неякісними харчовими продуктами або контактно-побутовим шляхом через брудні руки.

 З метою профілактики гострих кишкових інфекційних захворювань та харчових отруєнь Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області рекомендує:
• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у дворах житлових кварталів і т.п.);

• при купівлі харчових продуктів та напоїв обов’язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів. Зберігати продукти харчування тільки в умовах, зазначених на упаковці та у встановлені терміни. Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченими термінами зберігання;

 Купуючи будь-які харчові продукти у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи що підтверджують якість та безпеку продукції.
• не купувати підгнилі ягоди і фрукти в цілях економії, так як життєздатні бактерії знаходяться не тільки на поверхні, але і всередині продукту;

• не вживати незнайомі та підозрілі гриби, ягоди, трави та інші рослини;
• при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою,

при вживанні дітьми ? обдати окропом;

• продукти для дітей молодшого віку купувати щодня свіжі і готувати їжу тільки на один прийом;

• не вживати сиру воду з водопроводу і випадкових джерел (наприклад, з джерел, колодязів і т.п.);

• використовувати для пиття тільки кип’ячену або бутильовану воду;
• під час подорожі не рекомендується брати продукти, які швидко псуються (ковбасні, молочні, кондитерські вироби або інші продукти, що вимагають охолодження при зберіганні);
• приготовлені страви бажано вживати відразу, а у випадку їх повторного споживання вони мають бути піддані повторній термічній обробці;

• не залишати приготовану їжу при кімнатній температурі більш, ніж на 2 години;
• дотримуватися правил особистої гігієни (обов’язково мити руки з милом перед приготуванням і перед вживанням їжі, після відвідування громадських місць, туалетів, автотранспорту).
 Більшість кишкових інфекцій протікає в легкій формі, тому деякі хворі не звертаються до лікаря, часто займаються самолікуванням, що небезпечно. Крім того, кожен хворий повинен пам’ятати, що він може бути небезпечний для оточуючих.
 При появі перших ознак кишкової інфекції зверніться до лікаря!
 Пам’ятайте! Хворобу легше попередити, ніж лікувати. Бережіть себе!

Основні правила поведінки на воді, біля водоймищ

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.    Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення  юнацтву правил поведінки на воді дітям. 

Правила безпечної поведінки на воді та біля води:

діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;

вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;

не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;

не можна запливати за обмежувальні знаки;

слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;

якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;

не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;

не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;

не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;

не подавайте без потреби сигналів про допомогу;

не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;

купатися рекомендовано вранці i ввечері;

не слід купатися наодинці;

не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;

не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.

не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!

Вода є найцiннiшим даром природи. Без їжi людина може прожити понад місяць, а без води – декiлька днів. Наявнiстъ води вiдiграє вирішальну роль у збереженні житгя та здоров’я людини. Джерельна вода – найбезпечніша та найсмачніша. Воду з проточних водойм слід кип’ятити.

Профілактика ботулізму

Ботулізм – гостра токсикоінфекція, викликана паличкою Clostridium botulinum та її токсином, що міститься в неправильно приготовлених і збережених консервах. Це досить важке захворювання токсикоінфекційного характеру, особливості перебігу якого призводять до ураження нервової системи, спинного та довгастого мозку, а також до розвитку гострої і прогресуючої дихальної недостатності. В результаті відсутності належного лікування ботулізму не виключається настання летального результату.

 Збудники ботулізму широко поширені в природі. Вегетативні форми і спори виявляються в кишечнику різних домашніх і особливо диких тварин, водоплавних птахів, риб. Потрапляючи у зовнішнє середовище (ґрунт, мул озер і річок), спори довгостроково зберігаються і накопичуються. Практично всі харчові продукти, забруднені ґрунтом або вмістом кишечника тварин, птахів, риб можуть містити спори або вегетативні форми збудників ботулізму. Проте захворювання може виникнути тільки при вживанні тих, які зберігалися при анаеробних або близьких до анаеробних умовах без попередньої достатньої термічної обробки. Це консерви можуть бути , особливо домашнього приготування, копчені, в’ялені м’ясні та рибні вироби, а також інші продукти, в яких є умови для розвитку вегетативних форм збудників та токсиноутворення. Присутність ботулотоксіну в харчових продуктах не змінює їх органолептичних властивостей.

Зараження людини ботулізмом відбувається внаслідок вживання харчових продуктів, котрі містять токсини бактерій ботулізму. Зараження від людини до людини не відбувається.  Симптоми захворювання проявляються впродовж 12-36 годин після споживання продукту, що містить токсин. При цьому спостерігається підвищення температури тіла, стомлюваність, головокружіння, нудота, порушення зорових функцій, сухість в роті, утруднення ковтання та параліч м’язів. Параліч може призвести до утруднення дихання і, як наслідок, смерті хворого.Найчастіше реєструються захворювання, пов’язані з вживанням грибів домашнього консервування, копченої або в’яленої риби, м’ясних і ковбасних виробів, бобових консервів. Ці продукти частіше викликають групові, «сімейні» спалахи захворювань. Якщо інфікований продукт твердофазний (ковбаса, копчене м’ясо, риба), то в ньому можлива, так звана, «гніздова» інфікованість збудниками ботулізму і утворення токсинів. Тому зустрічаються випадки захворювання на ботулізм, коли не всі особи, які вживали один продукт, хворіють. У даний час переважають захворювання, викликані отруєннями токсинами А, В або Е.

Таким чином, основним шляхом передачі захворювання є харчовий, обумовлений вживанням консервованих у домашніх умовах продуктів харчування.

«Профілактика харчових отруєнь»

Харчові токсикоінфекції (ХТІ) –  до мікробних токсикоінфекцій відносяться гострі захворювання, виникаючі при вживанні їжі, що містить велику кількість клітин збудника (в 1г продукту порядку мільйона мікробних клітин та більше). Мікроби, які викликають харчові токсикоінфекції, здатні нако-пичуватися в харчових продуктах при порушеннях температур-ного режиму та умов зберігання продуктів. Найчастіше зустрі-чаються харчові отруєння, викликані патогенними (хворобот-ворними) бактеріями групи кишкової палички.

Інкубаційний період при такому отруєнні складає в середньому 2-6 годин.

   Ознаки-  захворювання починається раптово з нудоти та блювоти, приєднується пронос, можуть бути різкі болі в животі. Звичайно захворювання протікає із загальною інтоксикацією – підвищення температури тіла, головний біль, слабкість.Під токсикозами розуміють гострі або хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, виникаючі від вживання їжі, яка містить токсин (продукт життєдіяльності мікроорганізму), при цьому сам збудник в їжі може бути відсутнім або виявлятися у невеликій кількості.

     Найбільш розповсюдження серед бактеріальних токсикозів є стафілококовий токсикоз. Стафілокок широко розповсюджений в природі, добре зберігається у зовнішньому середовищі, він стійкий до дії високих та низьких температур. Основним джерелом інфекції є людина, яка має гнійні захворювання шкіри, запальні процеси в носоглотці. Однак молочний скот, який страждає на мастит, також може бути джерелом інфекції. Кремові кондитерські вироби, молоко та молочні продукти (особливо морозиво) є сприятливим середовищем для зберігання та розмноження стафілококів, а як наслідок, й для виробітку ними токсину. Для профілактики стафілококових токсикозів необхідно в першу чергу виявляти і не допускати до роботи з харчовими продуктами в загальноосвітніх навчальних  закладів людей з гнійничковими захворюваннями шкіри, запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Необхідно також дотримуватися режиму зберігання і теплового режим обробки продуктів. Категорично забороняється продаж розталого і повторно замороженого морозива.

     Проникнення збудника (токсину) в організм відбувається через рот з їжею та водою, куди збудник потрапляє через брудні руки, предмети побуту, за допомогою комах-переносників (мухи, таргани).  Виділення збудника з організму  пов’язане з актом дефекації.

    Найнебезпечнішим серед бактеріальних токсикозів є ботулізм. Збудник ботулізму є мешканцем кишечнику багатьох видів тварин та птахів, звідки масивно виділяється в ґрунт. В ґрунті збудник ботулізму знаходиться у вигляді спор, які дуже стійкі до різноманітних впливів, в тому числі не гинуть при кип’ятінні. Потрапляючи до анаеробних умов (без доступу кисню), паличка ботулізму починає виробляти токсин, який є найбільш небезпечним з органічних отрут. Навіть  нікчемна кількість токсину викликає у людини смерть. Ботулотоксин вражає нервову систему: з’являються розлад зору, «туман» або «сітка» перед очима, порушення ковтання, мови. Якщо при перших проявах хвороби не надати спеціалізовану допомогу (введення протиботулінічної сироватки), наступає смерть від паралічу дихальних м’язів.

     Звичайно захворювання ботулізмом викликане вживанням консервів домашнього приготування (грибних, овочевих, рибних), так як при їх приготування утворюються анаеробні умови. В зв’язку з викладеним, категорично забороняється продаж консервів домашнього приготування.

    Основні заходи профілактики харчових токсикоінфекцій спрямовані на своєчасне виявлення джерел та розрив шляхів передачі:

– ветеринарний нагляд за здоров’ям молочної худоби;

– профілактичні медичні огляди працівників, не допуск до роботи з харчовими продуктами бактеріоносіїв та інфекційних хворих;

– дотримання правил організації харчування (вживання доброякісних харчових продуктів, дотримання термінів та правил зберігання харчових продуктів правильна кулінарна та термічна обробка їжі, вживання тільки ретельно промитих проточною водою овочів та фруктів);

– боротьба з комахами – переносниками збудників інфекційних захворювань;

– дотримання правил особистої гігієни (миття рук з милом після кожного відвідування туалету та перед кожним прийомом їжі).

Поради для батьків

ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ЗАГАРТУВАННЯ

 ДІТЕЙ ВЛІТКУ

 У кожній сім'ї насамперед дбають про те, щоб діти росли здоровими, веселими та бадьорими. 

Літо – найкраща пора, щоб розпочати рішучі дії задля зміцнення здоров'я дитини. Діти та дорослі повинні розуміти цінність власного життя та здоров'я.

   Літнє оздоровлення передбачає внесення змін у режим дня дітей, а саме:

Максимальне перебування дітей на свіжому повітрі;

Відповідну вікові тривалість сну та інших видів відпочинку;

Достатню рухову активність.

   Цієї чудової пори неможливо сидіти в чотирьох стінах. Дитина прагне повітря, сонця, прохолоди, води, що освіжає в спеку. Їй хочеться якомога більше гуляти серед чудової природи й активно рухатися – бігати, стрибати, лазити. Влітку , власне, і починається знайомство дітей із землею, повітрям і водою. Вся навчальна робота цієї благодатної пори року проводиться з хлопчиками та дівчатками надворі. Батьки можуть дозволяти дітям ранкові пробіжки босоніж по травичці та веселе обливання водою – найкращий початок дня.

   Теплої пори року одяг дитини має бут легкий і зручний. Найліпше з натуральних тканин, бо синтетичні тканини можуть викликати подразнення шкіри і , навіть, алергію. Панамка, кепка – обов'язковий атрибут літа. Найкраще мати головний убор з козирком, щоб сонце не сліпило очі.

   Взуття має бути легке, в якому зручно бігати та стрибати. Найліпше – це сандалики, що мають упор для пальців і добре фіксуються на нозі ремінцем. Закриті туфлі на гумовій підошві, а тим паче кросівки з штучної шкіри, парять ноги, що для дитини дуже шкідливо ( в неї , навіть, може розвинутися ревматизм). «Шльопки» легко спадають з ніг, а якщо маля дуже рухливе, можуть стати причиною вивиху.

   Пам'ятайте: на сонці дитині спершу можна перебувати 5 хвилин ( поступово тривалість перебування на сонці доводять до 15 хвилин). Найкраще малюкам засмагати у напівзатінку, що його створюють листя дерев та кущів.

   Купатись з дитиною можна , коли температура води перевищить +20 С. Стежте , щоб дитя не пере охололо.

   Особлива увага в літній період приділяється і харчуванню дітей. Збагачується раціон дітей за рахунок свіжих овочів, фрукті, зелені.

   Літній період особливо сприятливий для початку загартування дитячого організму , як у повсякденному житті, так і спеціально організованого ( повітряні, сонячні ванни, водні процедури, дозований біг, ходіння босоніж тощо). Повітряні ванни приймаються при температурі повітря + 21 С до + 15 С до 30 хвилин влітку. Коли дуже тепло діти можуть бавитися весь день у самих трусиках та легеньких маєчках. Завдяки сонячним променям від під шкірою відкладається вітамін «Д», що оберігає малюків від хвороб.

    Водні процедури ( обливання, купання) очищують шкіру від бруду, поліпшують кровообіг у судинах.

    Повітря лісів , садів або міських парків насичене особливими речовинами – фітонцидами, що збагачують кров киснем.

    Сонце, повітря, вода – то все надійні засоби , котрі, як-то кажуть : «завжди під рукою».

   В процесі загартування ними підвищується стійкість дитячого організму до змін у навколишньому середовищі, тренується реакція на перепади температури.

   Загартування поліпшує обмін речовин, благотворно позначається на роботі дихальної, серцево – судинної систем, підвищує м'язів тонус. Крім того, воно підвищує провідність у нервових клітинах, що , в свою чергу, сприяє поліпшенню умов для розвитку мислення.

   Оздоровлений та загартований організм легше переносить фізичні і розумові навантаження. 

Профілактика грипу

Оберігайтесь контакту з хворим на грип.

Підвищуйте опірність організму, раціонально харчуйтеся, вживайте в їжу більше вітамінів (зелена цибуля, часник).

Дотримуйтесь правил особистої гігієни: мийте руки перед їжею, користуйтеся індивідуальними предметами особистої гігієни.

Загартовуйте свій організм: щодня обтирайте холодною водою, займайтеся фізкультурою, більше бувайте на свіжому повітрі.

Підтримуйте зразкову чистоту в оселі та виробничому приміщенні, прибирання проводите вологим способом.

Уникайте тривалого переохолодження організму, особливо з перебуванням на протягах - це знижує опірність організму.

Своєчасно виявляти і ізолюйте хворих на грипп - є головним джерелом поширення інфекції.

Прикривайте ніс і рот марлевою пов'язкою з чотирьох шарів марлі при догляді за хворим на грип.

Частіше бувайте на свіжому повітрі, намагайтеся частину шляху на роботу і з роботи пройти пішки.

Неспецифічна сезонна профілактика: Загартовування

- Прийом загальнозміцнювальних і тонізуючих препаратів( екстракт елеутерококу, женьшеню), препаратів більш вираженої імуномодулювальної дії - екстракт або пігулки ехінацеї, імунсил, імунал).

- Прийом вітамінних комплексів або вітаміну С у дозі 0,5 г на добу

- Систематичне споживання цибулі, часнику, лимонів

- Дотримання належного повітряного режиму: постійне провітрювання приміщень, їх ароматизація ароматичними оліями шавлії, чайного дерева тощо

Специфічна профілактика:

Щеплення, проведене в потрібний час та в належному об’ємі живою (інтраназально) або інактивованою вакциною (парентерально). Щепленню насамперед підлягають особи з підвищеним ризиком розвитку ускладнень, з хронічними захворюваннями дихальної системи, хворі на цукровий діабет тощо. Їх за бажанням можуть робити всі, хто не має протипоказань.

У період епідемії рекомендується приймати амізон, афлубін, антигрипін.

Не забувайте про вітаміни

У зимовий період раціон малюка має бути висококалорійним, вміщувати багато білків, вуглеводів і вітамінів. Рис, гречана та вівсяна каші, біле куряче й індиче м’ясо, риба, нежирні свинина і яловичина мають складати основу харчування.

І звісно ж, не можна забувати про овочі й фрукти. Холодної пори року найважливішим є вітамін С, який захищає дитячий організм від застуди. Його у великій кількості містять петрушка, солодкий болгарський перець, брюссельська, цвітна, білоголова капусти та шпинат. Аби максимально зберегти цінні речовини в овочах, варіть їх не надто довго.

Найбільш корисними фруктами взимку вважаються ківі, лимон, апельсин, грейпфрут і мандарин. Якщо у малюка діатез чи алергія на ці фрукти, замінити їх можуть морожені ягоди: суниці, малина, чорна смородина, аґрус.

Дефіцит вітамінів

А чи знаєте ви, що людині потрібна зовсім мала кількість різноманітних вітамінів - всього лише десяті, соті або навіть тисячні частинки грама, але без них, виявляється, розвиваються тяжкі порушення функцій багатьох органів та систем.

Вітаміни, що знаходяться в різних продуктах харчування, нараховуються десятками. І кожний з них діє на певний процес, що відбувається в організмі. Вітаміни А відноситься до жиророзчинних вітамінів та знаходиться в продуктах тваринного походження. Вони стимулюють вплив на дихання тканин клітин, на обмін білків та вуглеводів, сприяє прискоренню обміну жирів та фосфоліпідів. Особливо велике значення вітаміну А на функцію зору. Фото чуттєвий пігмент - родопсин, що знаходиться в паличках сітчатки очей, вміщує вітамін А та білок опсин. При недостатній кількості цього вітаміну послаблюється захисна якість і створює сприятливі умови для проникнення мікробів в організм.

Вітамін В-1 (тіамін) розчиняється в воді, знаходиться в основному в продуктах рослинного походження. Він приймає участь в окисленні піровіноградної кислоти - речовини, що утворюється в процесі перетворення глюкози в організмі. При дефіциті тіаміну порушуються багато ланок обміну речовин, що негативно впливає на провідність нервових тканин. Це проявляється слабкістю, швидкою втомою, безсонням, головним болем, іноді порушенням чуттєвості в руках і ногах. Страждає також серцево-судинна система: з'являється задишка, біль в області серця.

Роль вітаміну С в організмі різноманітна. Ферменти, які вміщують цей вітамін, приймають участь в реакціях, які зумовлюють підвищення захисних функцій організму, в обміні залізу, фосфору, в формуванні сполучникової тканини, у підтримці нормального проникнення кров'яних капілярів. Внаслідок недостатнього потрапляння в організм аскорбінової кислоти підвищується проникнення стінок капілярів. Виникає кровотеча ясен, їх припухлість і хворобливість. Потім, якщо в організмі не ліквідовується дефіцит вітаміну, зуби руйнуються, випадають, розвивається цинга.

При цій хворобі поражаються і капіляри, які знаходяться в шкірі, в м'язах, там проявляються крапкові крововиливи. В тяжких випадках можуть бути носові, маточні кровотечі, крововиливи в кишечнику а також кон’юнктивіт сітківки очей. Така важка форма захворювання, як авітаміноз, зумовлено відсутністю аскорбінової кислоти в організмі, зараз, як правило, не зустрічається. Лікарям доводиться спостерігати проявлення гіповітамінозу - недостатньої кількості цього вітаміну. Вона роявляється зниженням розумової та фізичної працездатності, підвищенням втомлюваності, розладом сну, підвищенням чутливості до різних інфекцій.

З народної аптечки

У вашої дитини легка травма, застуда, перевтома..? не поспішайте відразу хапатися за пігулки та мікстури. В арсеналі народної медицини існує безліч прости цілком безпечних способів позбавлення недуги. Деякі з них ми пропонуємо вашій увазі.

Морква - лікар Айболить

            Морквяний сік корисний. Це відомо кожному. Але не всі знають, що вживати йоготреба з розплавленим шматочком вершкового масла - аби засвоївся каротин. Друга помилка полягає у переконанні, що морквяний сік треба пити щодня і скільки завгодно Дитяча - норма півсклянки на день протягом місяця. Після цього слід зробити перерву на місяць.      

А взагалі морква дивовижний продукт, справжній лікар "Айболить". Посівши своє належне місце у дитячому раціоні, вона допоможе втримати в межах норми гемоглобін, запобігти розвитку короткозорості, забезпечить організм вітаміном А. 100 грамів морквяного соку (нагадуємо, з маслом), які дитина випиватиме натщесерце зранку протягом двох тижнів, допоможуть позбутися глистів-волосоголовців.

Морквяним відваром і соком, змішаним з медом, полощуть рот під час запалення слизової оболонки. Якщо дошкуляють гази, тричі на день корисно пити настій з насіння % моркви (столову ложку насіння залити склянкою окропу, настоювати 12 годин). Натерту на тертушці моркву з водою прикладають до виразок на шкірі, використовують як холоді примочки. А „каша" з моркви та порошку імбиру, покладена на ніч під теплий шарфик, допомагає лікувати гайморити.

Лимон знімає втому

Якщо дитина скаржиться на втому, на біль у голові, каже, що їй „стукає" у скроня дайте малюкові чаю з лимоном. Потім покладіть дитину на канапу, підмостіть зручну під голову подушечку. Відріжте від лимона два кружальця завтовшки 2-3 мм, зніміть з них шкірку і прикладіть до скронь. Потримайте, доки шкіра не почервоніє.

І ще одна порада: якщо малюк випадково порізався, а у вас під рукою немає йоду чи зеленки, до ранки можна прикласти шматочок лимона. Це хороший дезінфікуючий засіб, щоправда, „щипучий".

Не забуваймо про вітаміни

У зимовий період раціон малюка має бути висококалорійним, вміщувати багато білків, вуглеводів і вітамінів. Рис. гречана та вівсяна каші, біле куряче й індичаче м'ясо,' риба, нежирні свинина і яловичина мають складати основу харчування.

І звісно ж, не можна забувати про овочі й фрукти. Холодної пори року найважливішим є вітамін С, який захищає дитячий організм від застуди. Його у великій кількості містять петрушка, солодкий болгарський перець, брюссельська, білоголова капуста та шпинат. Аби максимально зберегти цінні речовини в овочах, варіть їх не надто довго. Найбільш корисними фруктами взимку вважаються ківі, лимон, апельсин, грейпфрут і мандарин. Якщо у малюка діатез чи алергія на ці фрукти, замінити їх можуть морожені ягоди: суниці, малина, чорна смородина, аґрус.

Рекомендації батькам 

гіперактивних дітей

•    У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи.

Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.

•    Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».

•    Говоріть стримано, спокійно  і м’яко.

•    Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

•    Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

•    Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.

•    Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня.

Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати  цьому розпорядкові .

•    Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках,

у ресторанах  чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

•    Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

  •  Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання  гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати  надлишкову  енергію.

Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі .