Інформація для батьків.
Правила прийому та правила поведінки в дошкільному навчальному закладі №21 "Оленка".
Прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснює керівник протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничого лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.
Під час прийому дитини до дошкільного навчального закладу керівник ознайомлює батьків або осіб, що їх замінюють, із статутом дошкільного закладу, іншими документами, що регламентують його діяльність.
За дитиною зберігається місце в дошкільному закладі у разі її хвороби, карантину, санаторного лікування, на час відпустки батьків або осіб , які їх замінюють, а також у літній оздоровчий період (75 днів).
Відрахування дитини з дошкільного закладу може здійснюватись:
- за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;
- на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що включає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу;
- у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців.
Адміністрація ДНЗ повинна письмово повідомити батьків про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів.
Дошкільний навчальний заклад забезпечує збалансоване харчування дітей, необхідні для їх нормального росту і розвитку із дотриманням натурального набору продуктів. Харчування дітей у ДНЗ та його кратність залежить від режиму роботи закладу та тривалості перебування в ньому дітей.
Медичне обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі здійснюється на безоплатній основі медичними працівниками, які входять до штату цього закладу або відповідних закладів охорони здоров’я, і передбачає проведення обов’язкових медичних оглядів, у тому числі медичних оглядів перед профілактичними щепленнями, проведення профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі, інформування батьків або осіб, що їх замінюють.
Батьки мають право:
- вносити пропозиції щодо роботи з дітьми, організації додаткових послуг;
- відвідувати заняття та інші навчально-виховні заходи;
- заслуховувати звіти керівника про роботу дошкільного навчального закладу.
Батьки забов'язані:
- вносити встановлену плату за утримання дитини в навчальному закладі до 20 числа поточного місяця;
- своєчасно вносити платню за надання додаткових послуг, якщо такі мають місце;
- віддавати і забирати дитину безпосередньо у вихователя, і обов”язково особисто, не передовіряючи її неповнолітнім особам;
- приводити дитину здоровою, чисто вдягненою, охайною, у відповідності до санітарно-гігієнічних правил;
- дотримуватись режиму роботи дошкільного навчального закладу, приводити та забирати дитину вчасно;
- своєчасно сповіщати вихователів про відсутність дитини у закладі;
- у разі відсутності дитини більше 3-х днів надати довідку від лікаря про медичне обстеження і можливість відвідування нею дитячого колективу.
Для зарахування дитини до закладу дошкільної освіти необхідні наступні документи :
1. Заява батьків або осіб, які їх замінюють що до влаштування дитини до дитячого закладу.
2. Медична довідка дитини з проходженням всіх спеціалістів певної форми (до вступу в ДНЗ)
3. Виписка із медичної карти, карта профілактичних щеплень (форма №63).
4. Ксерокопію свідоцтва про народження дитини.
5. При наявності пільг - документи, що їх підтверджують
6. Батькам необхідно мати паспорт і свідоцтво про народження дитини.
Примірне двотижневе меню
Плата за харчування у дошкільному навчальному закладу.
_________________________
Як взаємодіяти з
дитиною, що демонструє протестну поведінку
Враховуйте
потреби, бажання, можливості та здібності дитини, не видавайте власні бажання
за бажання дитини.
Намагайтеся
зрозуміти психологічний та емоційний стан дитини, її настрій.
Складіть
разом з дитиною правила, які вона розумітиме.
Усвідомте,
що у дитини мають бути не лише обов’язки, а й права.
Просіть
чи нагадуйте про щось спокійно, але твердо. Роздратування лише посилить
негативну реакцію дитини на заборону.
Надайте
дитині право вибору — «Ти зараз хочеш помалювати чи піти на прогулянку?».
Дорослому значно легше скорегувати свій день.
Не
карайте дитину лише за те, що вона говорить «Ні». Дитина, яка не має права
заперечувати, у майбутньому не зможе обстоювати власну думку.
Спробуйте
зменшити кількість заборон. Можливо, серед них є непотрібні. Натомість частіше
говоріть слово «можна» — «Малювати на шпалерах не можна, а на папері можна».
Заохочуйте
активність, самостійність та допитливість дитини.
Як взаємодіяти з
дитиною із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності
Не
стримуйте рухову активність дитини, а спрямовуйте її у правильне русло.
Змінюйте
види діяльності дитини, давайте їй змогу відпочивати та рухатися.
Не
порівнюйте дитину з іншими дітьми, відзначайте її власні досягнення та хороші вчинки.
Не
тисніть на дитину постійними суворими покараннями, заборонами та обмеженнями.
Підтримуйте
зоровий, тактильний контакт.
Давайте
короткі, чіткі й конкретні інструкції, повторюйте завдання спокійним тоном.
Не
робіть зауважень надто часто.
Заохочуйте
гарну поведінку дитини та ігноруйте провокаційні вчинки.
Стежте
за режимом дня дитини.
Намагайтеся
більше хвалити і менше сварити дитину, бо вона надто чутлива до похвали та
осуду.
Не
вдавайтеся до погроз, не підвищуйте голос, не проявляйте агресії, адже такі
«виховні» методи зумовлюють у дитини негативні емоційні прояви.
Поєднуйте
під час спілкування наполегливість та послідовність з теплотою і
доброзичливістю.
Розвивайте
посидючість дитини за допомогою занять, під час яких потрібно концентрувати
увагу та зосереджуватися — конструювання, малювання, ліплення.
Переключайте
увагу дитини на будь-яку гру чи справу, що потребують зусиль.
Створюйте
ситуації успіху.
Підтримуйте
контакт з батьками дитини.
Правила
дорожнього руху для дітей
Наступні правила дорожнього руху
дитина повинна дотримуватися неухильно:
тротуаром потрібно йти як можна
далі від проїжджої частини;
перед тим як перейти вулицю,
потрібно зупинитися біля проїжджої частини, потім подивитися наліво і направо,
а потім знову швидко наліво;
починати переходити вулицю
дозволено тільки коли загориться зелене світло світлофора;
переходити дорогу потрібно в
безпечних місцях – біля світлофора і на переході, позначеному «зеброю» або,
принаймні, на перехресті – тут водії машин уважніші;
не можна кидатися в транспортний
потік стрімголов.
Правила поведінки на залізничних об’єктах
та поблизу них
Для
того, аби не зазнати невиробничого травматизму на залізничному транспорті варто
знати та дотримуватися правил поведінки на залізничних об’єктах та поблизу них.
Залізниця
– це зона підвищеної небезпеки, причому двох видів: наїзду рухомого складу і
ураження електричним струмом високої напруги. Це все свідчить про те, що
знаходження в зоні залізниці може бути смертельно небезпечним, особливо для
дітей.
Батьки
не повинні залишати дітей без нагляду, бути байдужими до тих, хто місцем для
ігор та прогулянок обрав залізницю. Дотримуйтесь правил особистої безпеки при
переході через залізничні колії та знаходження поблизу них. Привчайте до цього
своїх дітей. Пам’ятайте, що залізниця являється зоною підвищеної небезпеки і
неможливо огородити тисячі кілометрів магістралі, як огороджуються промислові
об’єкти. Нагадайте своїм дітям, рідним, знайомим про небезпечність перебування
поблизу залізничних об’єктів і про необхідність дотримання правил безпеки задля
збереження життя та здоров’я.
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПІШОХОДІВ
Пішоходам
дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях –
пішоходних мостах, переходах, тунелях, переїздах. На станціях, де немає мостів
і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних
спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії».
Не
використовуйте залізничні колії як пішохідні доріжки.
Не
дозволяйте дітям ходити або знаходитися на залізничних коліях і поблизу них без
супроводу дорослих.
При
знаходженні поблизу колії, на вокзалах тримайте дітей за руку.
Не
проходьте повз дітей, які порушують правила поведінки на об’єктах залізничного
транспорту, наражають на небезпеку своє здоров’я та життя.
Перед
тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колії), потрібно впевнитись у
відсутності потягу.
При
наближені потягу треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити
його, і впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх
коліях, почати перехід.
Наближаючись
до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і
звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити через колії
дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. При відсутності шлагбаума перед
переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається потяг.
Будьте
уважні на вокзалах, особливо при значному скупченні поїздів. Щоб не розгубитися
і не стати жертвою нещасного випадку, уважно слухайте об’яви по гучномовному
зв’язку і дотримуйтесь вказівок оголошень.
Завчасно
робіть посадку і своєчасно висадку із вагону – і тільки при повній зупинці
поїзда.
ПІШОХОДАМ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ
Ходити
по залізничним коліям та наближатися до них на відстань менше 5 метрів.
Переходити
і перебігати через колії перед потягом, що наближається, якщо до нього менше
ніж 400 метрів.
Переходити
колію відразу після проходу потяга, не впевнившись, що по сусідній колії не
пересувається рухомий склад.
Переходити
залізничні переїзди при закритому положенні шлагбауму або при червоному світлі
світлофору переїзної сигналізації.
Пролізати
під вагонами та через автозчепи для переходу через колію.
Проходити
вздовж залізничної колії ближче 5 метрів від крайньої рейки.
Пролізати
під закритими шлагбаумами на залізничному переїзді, а також виходити на
переїзд, коли шлагбаум починає закриватися.
На
електрифікованих лініях підійматися на опори, а також доторкатись до металевих
проводів заземлення, які ідуть від опори рейки.
Наближатися
до електропроводу, що лежить на землі, ближче ніж на 10 метрів.
Підійматися
на дах потягів, вагонів, а також на конструкції мостів, освітлювальних вишок
тощо.
Класти
на рейки залізничної колії будь-які предмети.
Підходити
ближче ніж на 0,5 метрів до краю платформи після оголошення про подачу або
прибуття потяга до його повної зупинки.
Обходити
вагони, що стоять на колії, на відстані менше 5 метрів від крайнього вагону.
Проходити
між розщепленими вагонами, що стоять на колії, якщо відстань між ними менше 10
метрів.
Сидіти
на краю посадкової платформи, перону.
Знаходитись
на об’єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп’яніння.
ПАСАЖИРАМ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ
Проїжджати
на дахах, підніжках, перехідних площадках вагонів.
Заходити
у вагон і виходити з вагона під час руху потяга.
Висуватися
із вікон вагонів і дверей тамбурів під час руху потяга.
Стояти
на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів під час руху
потяга, затримувати автоматичні двері вагонів під час їх зачинения і
відчинення.
Проїжджати
у вантажних потягах без спеціального дозволу.
Знаходитись
в потязі у нетверезому стані.
Залишати
дітей без нагляду на вокзалі та в потязі.
Провозити
у вагонах легкозаймисті, шкідливі і вибухові речовини. Виходити із вагона на
міжколіях і знаходитись там під час руху потяга.
Стрибати
з платформи на залізничні колії.
Проводити
на пасажирських платформах рухомі ігри.
Палити
у вагонах (в тому числі в тамбурах) приміських потягів, а також у
непередбачених для паління місцях вагонів пасажирських потягів.
Бігти
по платформі поруч із вагоном потяга, що прибуває або відходить, а також
перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу потяга без
зупинки.
Підходити
до вагона до повної зупинки потяга.
Без
потреби самовільно зупиняти потяг.
Самостійно
перевозити ручну поклажу засобами, які призначені для перевезення пошти або
багажу працівниками пошти та залізниці.
Розміщувати
ручну поклажу в тамбурах вагона, коридорі салону, проходах купе та в проході
вагона приміського потяга.
ПАМ’ЯТАЙТЕ! Машиніст
локомотива не може відразу зупинити поїзд і попередити наїзд. Візуально,
особливо в темний період доби, дуже важко визначити, з якою швидкістю прямує
поїзд. Помилка при оцінці швидкості поїзда часто коштує людині життя.
Прийняти дитину як особистість
Пам’ятка для батьків та вихователів
Пояснюйте дитині, чого від неї хочуть дорослі у
доступній для неї формі. Говоріть з нею щиро, відверто, роз’яснюйте ситуації.
Не обманюйте дитину тільки тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі
зрозуміти чогось.
Спілкуйтеся з дитиною рівним тоном, без принижень і
образ, аби вона усвідомила свою цінність. Тон, вимоги чи заборони, має бути
дружнім, характер — пояснювальним, а не примусовим.
Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має
право на помилку.
Поважайте думку своєї дитини, зокрема й про вихователя.
Навчайте відповідальності за здійснені вчинки.
Давайте дитині змогу зрозуміти скоєне, оцінити його наслідки.
Звертайте увагу не лише на вчинки дитини, а й на її
мотиви. Дитина має набувати вчинкового досвіду і бачити негативні наслідки
своїх неправильних дій.
Вислуховуйте пояснення дитини з приводу того, що
трапилося, і намагайтеся зрозуміти її переживання, а вже потім оцінюйте її
негативний вчинок: «я розумію, що по калюжах бігати навіть цікаво. Але в тебе
три дні тому боліло горло, відтак…». Дитина має знати і відчувати, як її люблять
і як за неї переживають. Не карайте дитину за поведінку, в якій немає злісної
непокори.
Навчіть дитину виражати свої почуття — протесту,
незгоди, роздратування, злості, провини, сорому, горя, радості. Не виражені на
зовні почуття агресії можуть завдати шкоди дитині і призвести до різних
хворобливих проявів. Насампред до психосоматичних — біль у животі, прояви астми,
запаморочення тощо. Тож навчіть дитину виражати почуття не через агресивні дії
— «розламаю», «поб’ю», «розірву», а через слова — «я роздратований», «я
протестую», «мені образливо» тощо.
Виховуйте вміння турбуватися про інших та сумлінне
ставлення до праці, спрямуйте дитячу діяльність на доброчинність.
Спілкування з дитиною:
завдання для дорослих
Спілкування є сполучною ланкою між людьми, сприяє
знаходженню і передачі спільного між ними (або може бути). Причому це загальне
може бути як щось, що виникло щойно, в процесі спільної діяльності, так і
переданим через багато століть знання. Розвиток дитини багато в чому залежить
від спілкування з дорослими, яке впливає не тільки на психічне, а й, на ранніх
етапах, на фізичний розвиток дитини. З точки зору психології (наприклад, А. А.
Леонтьєв) спілкування розуміється як процес встановлення і підтримання
цілеспрямованого, прямого або опосередкованого тими або іншими засобами
контакту між людьми, так чи інакше пов'язаними між собою в психологічному
відношенні. Більш просте визначення дає М.І.Лісіна: спілкування-це взаємодія
двох або більше людей, спрямоване на узгодження та об'єднання зусиль з метою
налагодження відносин і досягнення загального результату. Психічний розвиток
дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, що виникає
в онтогенезі і завдяки якому дитина отримує необхідну для його індивідуального
розвитку інформацію. Тільки у спілкування з дорослими людьми дитина може
отримати суспільно-історичний досвід людства. Перші роки життя дитини є
періодом найбільш інтенсивного і морального розвитку, коли закладається
фундамент фізичного, психічного і морального здоров'я. Від того, в яких умовах
воно буде протікати, багато в чому залежить майбутнє дитини. Л.С.Виготський
вважав, що ставлення дитини до світу - залежна і похідна величина від самих
безпосередніх і конкретних його відносин до дорослої людини. Якби людина була з
народження позбавлена спілкування, то вона ніколи не стала би цивілізованим,
культурно і морально розвиненим громадянином, була би до кінця життя приречена
залишатися напівтвариною і лише зовні, анатомо-фізіологічно нагадувати людину.
Дитина в процесі спілкування розвивається, набуває психічні та поведінкові
якості.
Дошкільник не може прочитати в книзі відповіді на
всі його питання, що цікавлять, тому йому так важливо спілкуватися з дорослими,
завдяки ним дошкільник розкриваємо світ для себе і пізнає все краще і
негативне, що є у людства.
Одна з найбільш важливих і оригінальних для
психології ідей Л.С.Виготського полягає в тому, що джерело психічного розвитку
знаходться не всередині дитини, а в його відносинах з дорослим. Спілкування з
дорослими виступає як зовнішній фактор, що сприяє розвитку, але не як його
джерело й початок. Адекватне, любляче, доброзичливе ставлення дорослого до
дитини полегшує розуміння соціальних норм, підкріплює відповідну поведінку і
допомагає дитині підкоритися соціальним впливам. Психічний розвиток при цьому
розглядається як процес поступової соціалізації-адаптації дитини до зовнішніх
для нього соціальних умов.
Згідно з позицією Л.С. Виготського, соціальний світ
і навколишні дорослі не протистоять дитині і не перебудовують його природу, але
є органічно необхідною умовою його людського розвитку. Дитина не може жити і
розвиватися поза суспільством, він спочатку включений у суспільні відносини, і
чим менша дитина, тим більш соціальною істотою вона є.
Таке розуміння процесу психічного розвитку висуває
на перший план роль спілкування з дорослим. Процес інтеріоризації (формування
структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної
діяльності) зовнішніх коштів розглядався Л.С.Виготським і його послідовниками
незалежно від характеру взаємовідносин і взаємодії дитини з дорослим. Дорослий
виступав як абстрактний і формальний носій знаків, сенсорних еталонів, інтелектуальних
операції, правил поведінки, тобто як посередник між дитиною і культурою, але не
як жива конкретна людина.
Вітчизняний психолог М.І.Лісіна розглядає
спілкування дитини з дорослим як своєрідну діяльність, предметом якої є інша
людина. Подібно до всякої іншої діяльності, спілкування спрямоване на
задоволення особистої потреби. Потребу у спілкуванні не можна прирівняти до
інших потреб людини (наприклад, в їжі, у враженнях, у безпеці, в активності і
т. д.). Психологічна сутність потреби в спілкуванні полягає в прагненні до
пізнання самого себе і інших людей. Таке пізнання включає два шляхи або
аспекти.
Перший шлях полягає в тому, що людина прагне пізнати
й оцінити свої окремі якості й уміння (що він може, вміє, знає). Зробити це він
може тільки з допомогою інших людей. Перший шлях пізнання передбачає
відсторонений, об'єктивний аналіз окремих якостей - їх виявлення, оцінку і
порівняння, шлях пізнання себе та іншого полягає в поєднанні, в прилученні до
інших людей. Переживши певний зв'язок з іншою людиною (любов, дружбу, повагу),
ми як би проникаємо в його сутність, і тут прагнення до пізнання задовольняється
шляхом з'єднання, прилучення. У такому з'єднанні не купуються нові знання, але
саме у відносинах з іншою людиною дитина усвідомлює себе, відкриває і розуміє
інших у всій їх цілісності та унікальності і в цьому сенсі пізнає себе та
іншого.
Спілкування щоразу має певні мотиви, заради яких
воно відбувається. У широкому сенсі мотивом для спілкування є людина, а для
дитини - дорослий. М.І.Лісіною було виділено три групи якостей і три категорії
мотивів спілкування - ділові, пізнавальні та особистісні.
Ділові мотиви виражаються в здатності до співпраці,
до гри, до загальної активності. У спілкування з дитиною дорослий вступає як
партнер, як учасник спільної діяльності. Дитині важливо, як дорослий вміє
грати, які в нього є цікаві предмети, що він може показати і т.д.
Пізнавальні мотиви виникають у процесі задоволення
потреби в нових враженнях, в пізнання нового. Дорослий виступає як джерело
нової інформації і в той же час як слухач, здатний зрозуміти і оцінити судження
і питання дитини.
Особистісні мотиви характерні тільки для спілкування
як самостійного виду діяльності, в такому випадку спілкування викликається
самою людиною, її особистістю. Це можуть бути окремі особистісні якості, а
можуть бути стосунки з іншою людиною як цілісною особистістю. Ділові та
пізнавальні мотиви спілкування включаються ще в іншу діяльність (практичну або
пізнавальну) і грають в ній службову роль. Спілкування становить лише частину
широкої взаємодії дитини і дорослого. У немовлят спілкування з дорослими
відіграє ніби пускову роль у розвитку реагування на важливі подразники.
М.І.Лісіна пише, що немовля починає реагувати на голос матері (дорослого)
раніше, ніж на інші первосигнальні подразники. Без такого контакту з дорослими
спостерігається уповільнення інших реакцій на слухові і зорові подразники.
Психологічні дослідження показують що
спілкування дитини з дорослим є головною і
вирішальною умовою становлення всіх психологічних здібностей і якостей дитини:
мислення, мовлення, самооцінки, емоційної сфери, уяви. Від кількості і якості
спілкування залежить рівень майбутніх здібностей дитини, її характер, її
майбутнє. Особистість дитини, її інтереси, розуміння себе, її свідомість і
самосвідомість можуть виникнути тільки у відносинах з дорослими. Без любові,
уваги і розуміння близьких дорослих дитина не може стати повноцінною людиною.
Зрозуміло, що таку увагу і розуміння вона може отримати, перш за все, в сім'ї.
Родина для дитини стає першою, з ким вона починає спілкуватися, саме там
закладаються основи спілкування, які в майбутньому дитина буде розвивати.
Коли люди спілкуються один з одним зовні видно
поверхневу картину їхнього спілкування - хто що говорить, хто як дивиться і т.
д. Але є й внутрішня картина, дуже важлива - міжособистісні відносини, тобто
те, що спонукає одну людину тягнутися до іншої. Коли дитина задає питання не
можна точно сказати, що було мотивом до цього питання. Вона може задати питання
для того, щоб звернути на себе увагу або дійсно його цікавить предмет про який
вона запитує або дитина хоче показати свої пізнання перед однолітками.
Дитина не народжується з потребою в спілкуванні.
Вона розвивається в процесі спілкування з батьками, коли батьки розмовляють з
нею. Саме їх в перші місяці свого життя бачать діти.
Протягом дитинства з'являються і розвиваються чотири
різних форми спілкування, за якими можна судити про характер того, як протікає
психічний розвиток дитини. Важливим завданням є вміння правильно визначити і
правильно розвинути ту чи іншу форму спілкування відповідно до віку та
індивідуальним можливостям малюка.
Перша форма спілкування дитини з дорослим була
названа ситуативно-особистісною. Таке спілкування відбувається у період від
одного до шести місяців життя. Спочатку це спілкування виглядає як відповідь на
вплив дорослого, потім дитина починає активно рухатися, привертаючи до себе
увагу, навіть коли дорослий лається, дитина радіє тому що - це увага до дитини,
спрямованість до нього. Потреба в увазі дорослого - перша і основна потреба
спілкуванні - залишається на все життя. Зародки всіх
важливих якостей (розвиток особистості, активне, діяльне ставлення до
навколишнього, інтерес до предметів, здатність бачити, чути, сприймати світ,
впевненість у собі і т.д.) з'являються в спілкуванні матері з немовлям. Немовля
не виділяє окремих якостей дорослого. Для нього не є головним рівень знань і
умінь дорослого, його соціальне і майнове становище, те як він виглядає і в що
одягнений. Малюка приваблює особистість дорослого його ставлення до нього.
Засобом спілкування для даної форми є обмін поглядами, посмішками, викриками і
гулінням дитини, ласкавою розмовою дорослого і носять виключно експресивно -
мімічний характер. У цей період спілкування немовляти з дорослим протікає поза
будь - якої іншої діяльності і саме становить провідну діяльність дитини. Для
ситуативно-особистісного спілкування характерні потреба в увазі та
доброзичливості, особистісні мотиви і експресивно - мімічні засоби спілкування.
Наступною формою спілкування дитини з дорослим - ситуативно-ділова
- і пов'язана з ним потреба в діловій співпраці. Дорослий стає потрібним і
цікавим дитині не сам по собі, а тим, що у нього є різні предмети і він вміє
щось з ними робити. До експресивно-мімічних засобів додаються предметно-дієві -
діти активно користуються жестами, позами, виразними рухами. Але предмет сам по
собі дитині не цікавий, йому цікаво як цим предметом можна користуватися. Це
відбувається з двох причин. По-перше, для дитини дорослий залишається центром
переваг, в силу чого він наділяє привабливістю ті предмети, до яких торкається.
Ці предмети стають потрібними і бажаними тому, що вони в руках дорослого.
По-друге, дорослий показує дітям, як можна грати в ці іграшки. Для того щоб
діти почали грати з іграшками, дорослий обов'язково повинен спочатку показати і
розповісти, що можна з ними робити і як грати. Тільки після цього гра дітей
стає змістовною і осмисленою. Такі спільні ігри являють собою ділове
спілкування або співпрацю дитини з дорослим. Потреба у співпраці є основною для
ситуативно-ділового спілкування. Для нього характерні потреба у співпраці,
ділові мотиви і предметно-дієві засоби спілкування. У такому спілкуванні дитина
опановує предметними діями, вчиться користуватися побутовими предметами
(ложкою, виделкою, горщиком, гребінцем, одягатися, умиватися, грати з іграшкою
і т.д.). Також тут починають проявлятися активність і самостійність дитини.
Вона стає суб'єктом своєї діяльності і самостійним партнером по спілкуванню.
З'являються перші слова, адже для того, щоб попросити у дорослого потрібний
предмет, дитині потрібно назвати його. Причому це завдання - сказати те чи інше
слово - ставить перед дитиною, тільки дорослий. Так у взаємодії з дорослим з
приводу предметів виникає і розвивається головне - спілкування, мислення, мова.
Наступною формою спілкування дитини з дорослим є позаситуативне
спілкування тобто спілкування, зміст якого виходить за межі сприймання
ситуації. Позаситуативне спілкування стає можливим тільки завдяки тому, що
дитина опановує активною мовою. Таке спілкування висуває нові вимоги до
поведінки дорослого, йому потрібно розмовляти,
розповідати дошкільнику про те чого той не бачив і не знає, розширювати його
уявлення про світ. Існує дві форми позаситуативного спілкування - пізнавальна і
- особистісна. Для позаситуативно-пізнавального спілкування дитини з дорослим
характерно: добре володіння мовою, яке дозволяє розмовляти з дорослим про речі,
які не перебувають в конкретній ситуації; пізнавальні мотиви спілкування,
допитливість, прагнення пояснити світ, що проявляється в дитячі питання,
потреба у повазі дорослого, яка виражається в образі на зауваження і негативні
оцінки. Дитині потрібно серйозне, поважне ставлення до її питань, інтересів і
дій. Потреба у повазі, у визнанні стає основною потребою, що спонукає дитину до
спілкування. Часто говорять дітям як треба себе вести і що треба робити, і діти
вибирають підкорятися, або не підкорятися, але до шести років, правила
поведінки, людські відносини, якості, вчинки цікавлять самих дітей. Їм важливо
зрозуміти вимоги дорослих, утвердитися у своїй правоті. Це початок позаситуативно-особистісної
форми спілкування - самого складного і вищого в дошкільному віці. Для нього
характерні: потреба у взаєморозумінні і співпереживанні; особистісні мотиви,
мовні засоби спілкування.
Позаситуативно-особистісне спілкування має важливе
значення для розвитку особистості дитини. По-перше, вона усвідомлює норми і
правила поведінки і починає свідомо дотримуватися їх у своїх діях і вчинках.
По-друге, через особистісне спілкування діти вчаться бачити себе з боку, що є
необхідною умовою свідомого управління своєю поведінкою. По-третє, в
особистісному спілкуванні діти вчаться розрізняти ролі різних дорослих і
відповідно до цього по-різному будувати свої відносини у спілкуванні з ними.
Спілкування передбачає взаємність і спільність. У процесі спілкування складаються
певні взаємовідносини. Від характеру стосунків дитини з навколишнім багато в
чому залежить, які саме особистісні якості сформуються у неї, вони можуть бути
приязними, довірливими, зацікавленими, байдужими, спокійними, неспокійними і
т.д. Саме дорослий стає першим співрозмовником дитини і від того як буде
спілкуватися дорослий багато в чому буде залежати як буде розвиватися дитина.
Якщо дорослий, виконуючи свої обов'язки по догляду за дитиною, робить це
"сухо" обмежуючись кількома словами, то дитина не зможе повністю
задовольнити свою потребу у спілкування. Дитина, яка ставить запитання і не
отримує на них відповіді, яка прагне пізнати світ навколо, але не знаходить
підтримки і допомоги втрачає інтерес до знань і такій дитині надалі дуже важко
навчатися в школі. Дорослий повинен допомагати і сприяти формуванню всіх видів
спілкування, тим самим допомагаючи формуванню особистості дитини. Спілкуючись
дорослий повинен говорити весь час правду, так як дитина запам'ятовує все і в
майбутньому "нестиковка" інформації може сильно підірвати довіру
дитини до дорослого, що в подальшому призведе до того, що всі слова сказані
дорослим дитина буде ставити під сумніви.
Тандем батьків і педагогів:
спільні завдання у вихованні
Дотримуватися режиму дня дитини.
Забезпечувати раціональне і калорійне харчування.
Створювати умови для повноцінного сну.
Організовувати достатньо прогулянок на свіжому
повітрі.
Створювати здорове гігієнічне середовище,
загартовувати дитину.
Створювати сприятливу психологічну атмосферу.
Забезпечувати спортивним інвентарем як у приміщенні,
так і на майданчику.
Створювати умови для повноцінного інтелектуального,
мовленнєвого, емоційно-
го, соціального розвитку.
Застосовувати адекватні способи заохочення і
покарання.
Розвивати позитивні взаємини дитини з однолітками,
батьками та працівниками
дитячого садка.
Проявляти увагу до проблем дитини, її успіхів і
невдач.
Застосовувати активні форми дозвілля.
Узагальнювати позитивний досвід сімейного виховання.
Прищеплювати культурно-гігієнічні навички, навички
самообслуговування.
Розвивати
моральність, естетичність.
Загальні рекомендації для профілактики
коронавірусу:
Часто
і ретельно мийте руки водою і милом. Центри з контролю і профілактики
захворювань в США радить мити руки протягом не менше 20 секунд.
Якщо
немає можливості помити руки з водою і милом, варто використовувати спиртовмісний
антисептик для рук - розчин з вмістом спирту 60-80% або з 2% хлоргексидину.
Антисептик повинен покривати всю поверхню шкіри рук, обробляти руки треба не
менше 30 секунд і особливу увагу приділити нігтям (тут накопичується більше
бруду). При першій же можливості помийте руки милом і водою.
Не
торкайтеся брудними руками очей, носа або рота.
Уникайте
тісного контакту з хворими людьми і натовпом.
Якщо
з'явились симптоми гострої
респіраторної інфекції, щоб запобігти зараженню інших необхідно:
залишатися
вдома, якщо захворіли;
уникати
тісного контакту з іншими людьми;
прикривате
рот і ніс серветкою під час кашлю та чхання, а після ретельно мите руки;
регулярно
провітрювати приміщення і дезінфікувати поверхні;
будьте
на зв'язку зі своїм сімейним лікарем;
використовуйте
захисну маску обов'язково, якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми
(кашель, нежить), а також перебуваючи в місцях великого скупчення людей для
додаткового захисту.
вона
має покривати ніс і рот і щільно прилягати, без відступів по краях;
замінюйте
маску, як тільки вона стала вологою;
не
чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з
милом або обробіть спиртовмісним антисептиком;
замінюйте
маску кожні чотири години і не використовуйте маску повторно.
Детальніше
про захисні маски можна подивитись
у відеоінструкції з поясненнями.
Особам,
які подорожують необхідно:
підтримувати
гігієну рук;
уникати
відвідування ринків тварин і птахів;
уникати
відвідування хворих і натовпу;
звернутися
до лікаря у разі появи симптомів - кашлю, лихоманки або труднощі з диханням;
також
має важливе значення утримуватись від
подорожей до Китаю і інших країн, де зафіксовані випадки захварювання
коронавірусом.
До групових батьківських зборів
Консультація для
батьків
«ВМІТИ НАВЧАТИСЬ
В ПРОЦЕСІ ГРИ»
Ігри
- один із засобів виховання і навчання дітей дошкільного віку. Гра для
дошкільників – засіб пізнання навколишнього. У грі дитина розвивається
фізично, у неї виховується кмітливість, працьовитість, ініціатива. З допомогою
ігор дорослий здійснює сенсорне виховання дітей, розвиває пізнавальні процеси
(допитливість, розуміння взаємозв'язку найпростіших явищ тощо). Він використовує
гру як засіб розвитку мислення, мови, уяви, пам'яті, розширення і закріплення уявлень
про навколишнє життя. Враховуючи, що гра є провідною діяльністю дітей дошкільного
віку, то в дитячому садку гру можна використовувати в освітній діяльності, в ході режимних моментів,
в самостійній діяльності дітей.
А
як використовувати ігри в домашніх умовах?
Часто
батьки скаржаться на відсутність часу для ігор з дітьми. Ми пропонуємо ігри які не потребують ні окремо
виділеного часу, ні підготовки. Головне – Ваше бажання корисно провести час з дитиною,
при цьому виконувати домашню роботу.
«Ігри
на кухні»
Використовуючи
гру при організації повсякденних домашніх справ можна навчити малюка багато чого
корисного і цікавого. Н-р, при приготуванні обіду можна на кухні пограти з
дитиною в такіі гри:
«Їстівне-неїстівне».
Мета:
розвиток уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.
Правила
гри: Дорослий називає різні предмети (н-р, картопля, ніж, виделка, торт,
каструля і т. п.) дитина в свою чергу повинна відповідати «їстівне» або
«неїстівне». Потім можна помінятися ролями.
Відгадуємо «Смачні»
загадки.
В
полі народився,
На
заводі варився,
На
столі розчинився.
Відповідь:
Цукор
Маленьке,
здобне
Колесо
їстівне.
Я
одна його не з'їм,
Розділю
хлопцям всім.
Відповідь:
Бублик
Дідусь
сміється,
на
ньому шубонька трясеться.
Відповідь:
Кисіль
Холодок
в пакеті
Їдять
і дорослі і діти
Холодок,
холодок,
Дай
лизнути тебе разок!
Відповідь:
Морозиво
В
воді родиться, а води боїться.
Відповідь:
Сіль
Наші
поросятки зросли на грядці,
До
сонечка бочком, хвостики гачком.
Ці
поросятки грають з нами в хованки.
Відповідь:
Огірки
«Колір,
форма, розмір»
Мета:
розвиток пам'яті, мислення, уваги, логіки.
Правила
гри: Батько чи мати пропонує дитині назвати продукти (предмети на кухні)
певного кольору, форми, розміру.
«Відгадай»
Мета:
формувати вміння думати і аналізувати, збагачувати мову,
розвивати творче мислення,
уяву, пам'ять.
Правила
гри: Запропонуйте дитині відгадати предмет, описуваний вами, на задану тему.
Потім хай спробує описати
предмет дитина, а ви відгадуєте!
«Хто більше»
Мета: розвиток
уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.
Правила
гри: Спільно з дитиною виберіть тему гру (н-р:«Посуд») і по черзі називаєте
посуд. Хто
більше назвав, той і виграв!
«Назви
лагідно»
Мета:
формування навичок словотворення.
Правила
гри: Батько чи мати називає будь-яке слово, а дитина повинна назвати його лагідно,
н-р, моркву-морковочка, тарілка-тарілочка і т.д.
«Ображалки»
Мета:
розвиток мовлення, пам'яті, уваги, почуттягумору.
Правила
гри: Спільно з дитиною вибираєте тему гри, н-р, фрукти. І по черзі «ображаєте»
один одного фруктами! (Ти - яблуко!, А ти - ананас! А ти - банан! Тощо)
Завдання
на розвитокдрібної моторики:
1. розсортувати
білу і червону квасолю;
2. викласти
з квасолі яку-небудь фігуру, цифру, букву, слово...;
3. в
мішечок покласти крупу
(рис/гречка/горох) і дрібні іграшки з кіндер-сюрпризу. Вгадати на дотик знайдений
в мішечку предмет;
4. порахувати
скільки столових (чайних) ложок, н-р, рису увійде в чашку,
банку...
Дитина
дуже рада хвилинам, подарованим їй батьками в грі. Спілкування в
грі не буває безплідно для малюка. Чим більше випадає дорогих хвилин у
товаристві близьких йому людей, тим більше взаємини, загальних інтересів,
любові між ними в подальшому.
Фантазуйте
і грайте на здоров'я!
Спробуйте
придумати ігри під час прибирання в кімнаті,
прасування, прання….
Як розповідати дітям про економіку
Розповідайте
дітям про свою роботу.
Діти
не зможуть усвідомити зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким
працюютьїхні батьки, як заробляютьзасоби для існування. Робота повинна не
тільки подобатися, вона повинна «годувати».
Не
приховуйте від дітей своє матеріальне становище.
Дитині
немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна
знати про матеріальне становище сім’ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші,
навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.
Не
привчайтедітей до надмірностей.
Коли
дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови,
вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє. Навчіть
малюка обмежувати себе.
Формуйте
у дітей розумні потреби.
Слухаючи
дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Діти повинні прагнути
задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки);
разом з тим їм навіть корисно засмучуватися через неможливість здійснити своє бажання.
Отримуючи все напершу вимогу, вони можуть перейти межу розумного.
Вчіть
дітей ощадливості.
Не
залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги.
Покажіть дитині, як іх можна полагодити.
Якщо малюк буде бачити вашу турботу про продовження терміну служби оточуючих
його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша
байдужість призведе до зворотнього результату.
Допоможіть
дітям усвідомити вартість речей.
З
раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими користуються:
іграшки, книги, одяг і т. д. Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається,
автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність,
яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто
купили на зароблені гроші.
«Розвиток рухової активності в домашніх умовах»
Фізичні
вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально
визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та
анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у
виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну
речовин, розладів травлення тощо.
Вони
сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та
деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено,
що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі
хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не
займаються.
Основним
методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У
зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення.
Піклуючись
про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома,
користуйтеся низкою наданих порад:
Поради
батькам :
Щоденно
виконуйте разом з дитиною ранкову гімнастику, виходьте на прогулянки;
Разом
з дитиною здійснюйте пішохідні прогулянки та туристичні походи;
Залучайте
дитину до виконання основних рухів — ходьба, біг, стрибки, вправи з м'ячем,
лазіння, повзання...
Грайте
з дитиною в рухливі та спортивні ігри;
Беріть
участь разом з дитиною у проведенні спортивних свят, розваг, що організовуються
дошкільним закладом;
Катайтеся
разом з дитиною на велосипеді, роликах, грайте у бадмінтон, теніс, футбол,
стрибайте на скакалці..
Облаштуйте
в квартирі спортивний куточок.
Катайтеся
разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в
бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через
скакалку тощо.
Плавайте
та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати
літній душ - це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.
Допитливість
– ознака креативності.
Як виховати чомусиків
Діти
у віці 4-5 років називаються допитливими чомусиками.
Розвиток
інтелектуальної сфери
До
4 років у дитини формувалось мислення,в результаті якого він накопичував досвід
перших узагальнень,перших розумінь зв*язків між предметами. Дитину приваблював
сам процес взаємодії з предметами.
У
чотири роки дитина переходить на якісно новий рівень свого розвитку, у неї
починається активний процес образного мислення. Це мислення нерозривно
пов'язане з промовою і є основою для подальшого словесно-логічного розвитку
дитини. У цей час необхідно пропонувати дитині ігри з геометричними фігурами.
Вони потужно розвивають вміння моделювати, планувати геометричне мислення.
У
цьому віці дитина:
складає
розрізні картинки,спочатку з 2 і 3 частин шляхом зорового
співвіднесення,збільшуючи з часом кілість частин
складає
з кубиків цілісну картинку
збирає
багатоскладові фігури з кубиків,конусів,пірамідок
конструює
з лего за зразком
збирає
за схемою візерунок дрібної мозаїки
Ці
ігри до того ж розвивають дрібну моторику руки. До них корисно додавати
обведення будь-яких вкладишів,їх штрихування. Дітям подобається ліпити з
пластиліну та глини,прикрашати картинки. Зверніть увагу,щоб дитина
розмальовувала олівцями. Навчіть його правильно тримати олівець,тоді кість і
мускулатура пальчиків почне працювати і розвиватися.
Чи
не час вчитися читати
До
чотирьох років багато дітей починають проявляти активний інтерес до літер і
цифр.І батьки роблять першу спробу показати дитині абетку і навчити читати.
Якщо він психологічно готовий до цього,тоді навчання йде легко із задоволенням.
Якщо ж дитина не готова до сприйняття абетки,краще відкладіть спробу на
півроку,а потім знову перевірте його "
Тоді
навчання грамоті почнеться в індивідуально найкращі для дитини терміни.
Читання
допомагає розвитку символічного мислення. І букви,і цифри для дитини є символами.
І чим послідовно і методично будуть заняття, тим більш повно будуть задіяні
пам*ять і мозок дитини. Методик навчання читання дітей цього віку на
сьогоднішній день представлено багато,батьки мають право вибирати. Для
батьків,які займаються зі своєю дитиною самі,прпонуємо малювати всілякі
лабіринти. Нехай дитина "пройде"по них олівцем,пояснюючи, куди він
веде. Розгадування лабіринтів, плутанини дітям дуже подобається,вони граючи
складають слова,а потім і речення,знайомляться з цифрами.
У
цьому віці можна грати з дитиною у всякого роду словесні ігри. Вони добре
розвивають слуховий аналізатор,тобто уміння чути й слухати. Йде активне
запам'ятовування нових слів,об*єднаних якою-небудь ознакою,поповнюється
активний словник дитини,розвивається мозок.Якщо процес навчання поставлений
правильно,граючи,з жартами,з гумором,дитина з задоволенням буде займатися.
Дитячі
страхи
У
цьому віці багато дітей бояться казкових персонажів(частіше Бабу Ягу,уявних
"чудовиськ").Це "вікові" страхи,вони носять
тимчасовий,перехідний характер,з ними не потрібно боротися,просто підтримайте
дитину,приймаючи таку особливість її психологічного розвитку.Допомагають
подолати страхи ігрові методи корекції:"Малювання страхів";твір
казкових історій з гарним кінцем і програвання їх у родині.Будь-яку страшилку
можна змінити:зробити посимпатичніше.Поступово негативне відчуття змінюється на
позитивне.А створений образ ще довго буде радувати дитину.
Щоб
страх у дитини не закріпився:
не
лякайте малюка (віддам чужой тітці, прийде Баба Яга і потягне, собака вкусить,
тощо).
перетворюйте
злих героїв у добрих
не
перевантажуйте фантазію дитини: іграшки повинні відповідати віку, виключіть
агресивні фільми: "страшилки", "ужастики".
Пам’ятка з профілактики гострих
кишкових інфекційних захворювань та харчових отруєнь
Основною причиною виникнення
гострих кишкових інфекцій є елементарне недотримання правил особистої гігієни,
технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та
готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі
збудник захворювання, тощо.
До організму такі збудники
потрапляють, головним чином, з інфікованою водою, зіпсованими та неякісними
харчовими продуктами або контактно-побутовим шляхом через брудні руки.
З метою профілактики гострих
кишкових інфекційних захворювань та харчових отруєнь Головне управління
Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області рекомендує:
• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у
дворах житлових кварталів і т.п.);
• при купівлі харчових продуктів та
напоїв обов’язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів.
Зберігати продукти харчування тільки в умовах, зазначених на упаковці та у
встановлені терміни. Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченими
термінами зберігання;
Купуючи будь-які харчові
продукти у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи
що підтверджують якість та безпеку продукції.
• не купувати підгнилі ягоди і фрукти в цілях економії, так як життєздатні
бактерії знаходяться не тільки на поверхні, але і всередині продукту;
•
не вживати незнайомі та підозрілі гриби, ягоди, трави та інші рослини;
• при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною
водою,
при
вживанні дітьми ? обдати окропом;
•
продукти для дітей молодшого віку купувати щодня свіжі і готувати їжу тільки на
один прийом;
•
не вживати сиру воду з водопроводу і випадкових джерел (наприклад, з джерел,
колодязів і т.п.);
•
використовувати для пиття тільки кип’ячену або бутильовану воду;
• під час подорожі не рекомендується брати продукти, які швидко псуються
(ковбасні, молочні, кондитерські вироби або інші продукти, що вимагають
охолодження при зберіганні);
• приготовлені страви бажано вживати відразу, а у випадку їх повторного
споживання вони мають бути піддані повторній термічній обробці;
•
не залишати приготовану їжу при кімнатній температурі більш, ніж на 2 години;
• дотримуватися правил особистої гігієни (обов’язково мити руки з милом перед
приготуванням і перед вживанням їжі, після відвідування громадських місць,
туалетів, автотранспорту).
Більшість кишкових інфекцій
протікає в легкій формі, тому деякі хворі не звертаються до лікаря, часто
займаються самолікуванням, що небезпечно. Крім того, кожен хворий повинен
пам’ятати, що він може бути небезпечний для оточуючих.
При появі перших ознак кишкової інфекції зверніться до лікаря!
Пам’ятайте! Хворобу легше попередити, ніж лікувати. Бережіть себе!
Як взаємодіяти з
дитиною, що демонструє протестну поведінку
Враховуйте
потреби, бажання, можливості та здібності дитини, не видавайте власні бажання
за бажання дитини.
Намагайтеся
зрозуміти психологічний та емоційний стан дитини, її настрій.
Складіть
разом з дитиною правила, які вона розумітиме.
Усвідомте,
що у дитини мають бути не лише обов’язки, а й права.
Просіть
чи нагадуйте про щось спокійно, але твердо. Роздратування лише посилить
негативну реакцію дитини на заборону.
Надайте
дитині право вибору — «Ти зараз хочеш помалювати чи піти на прогулянку?».
Дорослому значно легше скорегувати свій день.
Не
карайте дитину лише за те, що вона говорить «Ні». Дитина, яка не має права
заперечувати, у майбутньому не зможе обстоювати власну думку.
Спробуйте
зменшити кількість заборон. Можливо, серед них є непотрібні. Натомість частіше
говоріть слово «можна» — «Малювати на шпалерах не можна, а на папері можна».
Заохочуйте
активність, самостійність та допитливість дитини.
Як взаємодіяти з
дитиною із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності
Не
стримуйте рухову активність дитини, а спрямовуйте її у правильне русло.
Змінюйте
види діяльності дитини, давайте їй змогу відпочивати та рухатися.
Не
порівнюйте дитину з іншими дітьми, відзначайте її власні досягнення та хороші вчинки.
Не
тисніть на дитину постійними суворими покараннями, заборонами та обмеженнями.
Підтримуйте
зоровий, тактильний контакт.
Давайте
короткі, чіткі й конкретні інструкції, повторюйте завдання спокійним тоном.
Не
робіть зауважень надто часто.
Заохочуйте
гарну поведінку дитини та ігноруйте провокаційні вчинки.
Стежте
за режимом дня дитини.
Намагайтеся
більше хвалити і менше сварити дитину, бо вона надто чутлива до похвали та
осуду.
Не
вдавайтеся до погроз, не підвищуйте голос, не проявляйте агресії, адже такі
«виховні» методи зумовлюють у дитини негативні емоційні прояви.
Поєднуйте
під час спілкування наполегливість та послідовність з теплотою і
доброзичливістю.
Розвивайте
посидючість дитини за допомогою занять, під час яких потрібно концентрувати
увагу та зосереджуватися — конструювання, малювання, ліплення.
Переключайте
увагу дитини на будь-яку гру чи справу, що потребують зусиль.
Створюйте
ситуації успіху.
Підтримуйте
контакт з батьками дитини.
Правила
дорожнього руху для дітей
Наступні правила дорожнього руху
дитина повинна дотримуватися неухильно:
тротуаром потрібно йти як можна
далі від проїжджої частини;
перед тим як перейти вулицю,
потрібно зупинитися біля проїжджої частини, потім подивитися наліво і направо,
а потім знову швидко наліво;
починати переходити вулицю
дозволено тільки коли загориться зелене світло світлофора;
переходити дорогу потрібно в
безпечних місцях – біля світлофора і на переході, позначеному «зеброю» або,
принаймні, на перехресті – тут водії машин уважніші;
не можна кидатися в транспортний
потік стрімголов.
Правила поведінки на залізничних об’єктах
та поблизу них
Для
того, аби не зазнати невиробничого травматизму на залізничному транспорті варто
знати та дотримуватися правил поведінки на залізничних об’єктах та поблизу них.
Залізниця
– це зона підвищеної небезпеки, причому двох видів: наїзду рухомого складу і
ураження електричним струмом високої напруги. Це все свідчить про те, що
знаходження в зоні залізниці може бути смертельно небезпечним, особливо для
дітей.
Батьки
не повинні залишати дітей без нагляду, бути байдужими до тих, хто місцем для
ігор та прогулянок обрав залізницю. Дотримуйтесь правил особистої безпеки при
переході через залізничні колії та знаходження поблизу них. Привчайте до цього
своїх дітей. Пам’ятайте, що залізниця являється зоною підвищеної небезпеки і
неможливо огородити тисячі кілометрів магістралі, як огороджуються промислові
об’єкти. Нагадайте своїм дітям, рідним, знайомим про небезпечність перебування
поблизу залізничних об’єктів і про необхідність дотримання правил безпеки задля
збереження життя та здоров’я.
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПІШОХОДІВ
Пішоходам
дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях –
пішоходних мостах, переходах, тунелях, переїздах. На станціях, де немає мостів
і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних
спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії».
Не
використовуйте залізничні колії як пішохідні доріжки.
Не
дозволяйте дітям ходити або знаходитися на залізничних коліях і поблизу них без
супроводу дорослих.
При
знаходженні поблизу колії, на вокзалах тримайте дітей за руку.
Не
проходьте повз дітей, які порушують правила поведінки на об’єктах залізничного
транспорту, наражають на небезпеку своє здоров’я та життя.
Перед
тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колії), потрібно впевнитись у
відсутності потягу.
При
наближені потягу треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити
його, і впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх
коліях, почати перехід.
Наближаючись
до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і
звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити через колії
дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. При відсутності шлагбаума перед
переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається потяг.
Будьте
уважні на вокзалах, особливо при значному скупченні поїздів. Щоб не розгубитися
і не стати жертвою нещасного випадку, уважно слухайте об’яви по гучномовному
зв’язку і дотримуйтесь вказівок оголошень.
Завчасно
робіть посадку і своєчасно висадку із вагону – і тільки при повній зупинці
поїзда.
ПІШОХОДАМ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ
Ходити
по залізничним коліям та наближатися до них на відстань менше 5 метрів.
Переходити
і перебігати через колії перед потягом, що наближається, якщо до нього менше
ніж 400 метрів.
Переходити
колію відразу після проходу потяга, не впевнившись, що по сусідній колії не
пересувається рухомий склад.
Переходити
залізничні переїзди при закритому положенні шлагбауму або при червоному світлі
світлофору переїзної сигналізації.
Пролізати
під вагонами та через автозчепи для переходу через колію.
Проходити
вздовж залізничної колії ближче 5 метрів від крайньої рейки.
Пролізати
під закритими шлагбаумами на залізничному переїзді, а також виходити на
переїзд, коли шлагбаум починає закриватися.
На
електрифікованих лініях підійматися на опори, а також доторкатись до металевих
проводів заземлення, які ідуть від опори рейки.
Наближатися
до електропроводу, що лежить на землі, ближче ніж на 10 метрів.
Підійматися
на дах потягів, вагонів, а також на конструкції мостів, освітлювальних вишок
тощо.
Класти
на рейки залізничної колії будь-які предмети.
Підходити
ближче ніж на 0,5 метрів до краю платформи після оголошення про подачу або
прибуття потяга до його повної зупинки.
Обходити
вагони, що стоять на колії, на відстані менше 5 метрів від крайнього вагону.
Проходити
між розщепленими вагонами, що стоять на колії, якщо відстань між ними менше 10
метрів.
Сидіти
на краю посадкової платформи, перону.
Знаходитись
на об’єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп’яніння.
ПАСАЖИРАМ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ
Проїжджати
на дахах, підніжках, перехідних площадках вагонів.
Заходити
у вагон і виходити з вагона під час руху потяга.
Висуватися
із вікон вагонів і дверей тамбурів під час руху потяга.
Стояти
на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів під час руху
потяга, затримувати автоматичні двері вагонів під час їх зачинения і
відчинення.
Проїжджати
у вантажних потягах без спеціального дозволу.
Знаходитись
в потязі у нетверезому стані.
Залишати
дітей без нагляду на вокзалі та в потязі.
Провозити
у вагонах легкозаймисті, шкідливі і вибухові речовини. Виходити із вагона на
міжколіях і знаходитись там під час руху потяга.
Стрибати
з платформи на залізничні колії.
Проводити
на пасажирських платформах рухомі ігри.
Палити
у вагонах (в тому числі в тамбурах) приміських потягів, а також у
непередбачених для паління місцях вагонів пасажирських потягів.
Бігти
по платформі поруч із вагоном потяга, що прибуває або відходить, а також
перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу потяга без
зупинки.
Підходити
до вагона до повної зупинки потяга.
Без
потреби самовільно зупиняти потяг.
Самостійно
перевозити ручну поклажу засобами, які призначені для перевезення пошти або
багажу працівниками пошти та залізниці.
Розміщувати
ручну поклажу в тамбурах вагона, коридорі салону, проходах купе та в проході
вагона приміського потяга.
ПАМ’ЯТАЙТЕ! Машиніст
локомотива не може відразу зупинити поїзд і попередити наїзд. Візуально,
особливо в темний період доби, дуже важко визначити, з якою швидкістю прямує
поїзд. Помилка при оцінці швидкості поїзда часто коштує людині життя.
Прийняти дитину як особистість
Пам’ятка для батьків та вихователів
Пояснюйте дитині, чого від неї хочуть дорослі у
доступній для неї формі. Говоріть з нею щиро, відверто, роз’яснюйте ситуації.
Не обманюйте дитину тільки тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі
зрозуміти чогось.
Спілкуйтеся з дитиною рівним тоном, без принижень і
образ, аби вона усвідомила свою цінність. Тон, вимоги чи заборони, має бути
дружнім, характер — пояснювальним, а не примусовим.
Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має
право на помилку.
Поважайте думку своєї дитини, зокрема й про вихователя.
Навчайте відповідальності за здійснені вчинки.
Давайте дитині змогу зрозуміти скоєне, оцінити його наслідки.
Звертайте увагу не лише на вчинки дитини, а й на її
мотиви. Дитина має набувати вчинкового досвіду і бачити негативні наслідки
своїх неправильних дій.
Вислуховуйте пояснення дитини з приводу того, що
трапилося, і намагайтеся зрозуміти її переживання, а вже потім оцінюйте її
негативний вчинок: «я розумію, що по калюжах бігати навіть цікаво. Але в тебе
три дні тому боліло горло, відтак…». Дитина має знати і відчувати, як її люблять
і як за неї переживають. Не карайте дитину за поведінку, в якій немає злісної
непокори.
Навчіть дитину виражати свої почуття — протесту,
незгоди, роздратування, злості, провини, сорому, горя, радості. Не виражені на
зовні почуття агресії можуть завдати шкоди дитині і призвести до різних
хворобливих проявів. Насампред до психосоматичних — біль у животі, прояви астми,
запаморочення тощо. Тож навчіть дитину виражати почуття не через агресивні дії
— «розламаю», «поб’ю», «розірву», а через слова — «я роздратований», «я
протестую», «мені образливо» тощо.
Виховуйте вміння турбуватися про інших та сумлінне
ставлення до праці, спрямуйте дитячу діяльність на доброчинність.
Спілкування з дитиною:
завдання для дорослих
Спілкування є сполучною ланкою між людьми, сприяє
знаходженню і передачі спільного між ними (або може бути). Причому це загальне
може бути як щось, що виникло щойно, в процесі спільної діяльності, так і
переданим через багато століть знання. Розвиток дитини багато в чому залежить
від спілкування з дорослими, яке впливає не тільки на психічне, а й, на ранніх
етапах, на фізичний розвиток дитини. З точки зору психології (наприклад, А. А.
Леонтьєв) спілкування розуміється як процес встановлення і підтримання
цілеспрямованого, прямого або опосередкованого тими або іншими засобами
контакту між людьми, так чи інакше пов'язаними між собою в психологічному
відношенні. Більш просте визначення дає М.І.Лісіна: спілкування-це взаємодія
двох або більше людей, спрямоване на узгодження та об'єднання зусиль з метою
налагодження відносин і досягнення загального результату. Психічний розвиток
дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, що виникає
в онтогенезі і завдяки якому дитина отримує необхідну для його індивідуального
розвитку інформацію. Тільки у спілкування з дорослими людьми дитина може
отримати суспільно-історичний досвід людства. Перші роки життя дитини є
періодом найбільш інтенсивного і морального розвитку, коли закладається
фундамент фізичного, психічного і морального здоров'я. Від того, в яких умовах
воно буде протікати, багато в чому залежить майбутнє дитини. Л.С.Виготський
вважав, що ставлення дитини до світу - залежна і похідна величина від самих
безпосередніх і конкретних його відносин до дорослої людини. Якби людина була з
народження позбавлена спілкування, то вона ніколи не стала би цивілізованим,
культурно і морально розвиненим громадянином, була би до кінця життя приречена
залишатися напівтвариною і лише зовні, анатомо-фізіологічно нагадувати людину.
Дитина в процесі спілкування розвивається, набуває психічні та поведінкові
якості.
Дошкільник не може прочитати в книзі відповіді на
всі його питання, що цікавлять, тому йому так важливо спілкуватися з дорослими,
завдяки ним дошкільник розкриваємо світ для себе і пізнає все краще і
негативне, що є у людства.
Одна з найбільш важливих і оригінальних для
психології ідей Л.С.Виготського полягає в тому, що джерело психічного розвитку
знаходться не всередині дитини, а в його відносинах з дорослим. Спілкування з
дорослими виступає як зовнішній фактор, що сприяє розвитку, але не як його
джерело й початок. Адекватне, любляче, доброзичливе ставлення дорослого до
дитини полегшує розуміння соціальних норм, підкріплює відповідну поведінку і
допомагає дитині підкоритися соціальним впливам. Психічний розвиток при цьому
розглядається як процес поступової соціалізації-адаптації дитини до зовнішніх
для нього соціальних умов.
Згідно з позицією Л.С. Виготського, соціальний світ
і навколишні дорослі не протистоять дитині і не перебудовують його природу, але
є органічно необхідною умовою його людського розвитку. Дитина не може жити і
розвиватися поза суспільством, він спочатку включений у суспільні відносини, і
чим менша дитина, тим більш соціальною істотою вона є.
Таке розуміння процесу психічного розвитку висуває
на перший план роль спілкування з дорослим. Процес інтеріоризації (формування
структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної
діяльності) зовнішніх коштів розглядався Л.С.Виготським і його послідовниками
незалежно від характеру взаємовідносин і взаємодії дитини з дорослим. Дорослий
виступав як абстрактний і формальний носій знаків, сенсорних еталонів, інтелектуальних
операції, правил поведінки, тобто як посередник між дитиною і культурою, але не
як жива конкретна людина.
Вітчизняний психолог М.І.Лісіна розглядає
спілкування дитини з дорослим як своєрідну діяльність, предметом якої є інша
людина. Подібно до всякої іншої діяльності, спілкування спрямоване на
задоволення особистої потреби. Потребу у спілкуванні не можна прирівняти до
інших потреб людини (наприклад, в їжі, у враженнях, у безпеці, в активності і
т. д.). Психологічна сутність потреби в спілкуванні полягає в прагненні до
пізнання самого себе і інших людей. Таке пізнання включає два шляхи або
аспекти.
Перший шлях полягає в тому, що людина прагне пізнати
й оцінити свої окремі якості й уміння (що він може, вміє, знає). Зробити це він
може тільки з допомогою інших людей. Перший шлях пізнання передбачає
відсторонений, об'єктивний аналіз окремих якостей - їх виявлення, оцінку і
порівняння, шлях пізнання себе та іншого полягає в поєднанні, в прилученні до
інших людей. Переживши певний зв'язок з іншою людиною (любов, дружбу, повагу),
ми як би проникаємо в його сутність, і тут прагнення до пізнання задовольняється
шляхом з'єднання, прилучення. У такому з'єднанні не купуються нові знання, але
саме у відносинах з іншою людиною дитина усвідомлює себе, відкриває і розуміє
інших у всій їх цілісності та унікальності і в цьому сенсі пізнає себе та
іншого.
Спілкування щоразу має певні мотиви, заради яких
воно відбувається. У широкому сенсі мотивом для спілкування є людина, а для
дитини - дорослий. М.І.Лісіною було виділено три групи якостей і три категорії
мотивів спілкування - ділові, пізнавальні та особистісні.
Ділові мотиви виражаються в здатності до співпраці,
до гри, до загальної активності. У спілкування з дитиною дорослий вступає як
партнер, як учасник спільної діяльності. Дитині важливо, як дорослий вміє
грати, які в нього є цікаві предмети, що він може показати і т.д.
Пізнавальні мотиви виникають у процесі задоволення
потреби в нових враженнях, в пізнання нового. Дорослий виступає як джерело
нової інформації і в той же час як слухач, здатний зрозуміти і оцінити судження
і питання дитини.
Особистісні мотиви характерні тільки для спілкування
як самостійного виду діяльності, в такому випадку спілкування викликається
самою людиною, її особистістю. Це можуть бути окремі особистісні якості, а
можуть бути стосунки з іншою людиною як цілісною особистістю. Ділові та
пізнавальні мотиви спілкування включаються ще в іншу діяльність (практичну або
пізнавальну) і грають в ній службову роль. Спілкування становить лише частину
широкої взаємодії дитини і дорослого. У немовлят спілкування з дорослими
відіграє ніби пускову роль у розвитку реагування на важливі подразники.
М.І.Лісіна пише, що немовля починає реагувати на голос матері (дорослого)
раніше, ніж на інші первосигнальні подразники. Без такого контакту з дорослими
спостерігається уповільнення інших реакцій на слухові і зорові подразники.
Психологічні дослідження показують що
спілкування дитини з дорослим є головною і
вирішальною умовою становлення всіх психологічних здібностей і якостей дитини:
мислення, мовлення, самооцінки, емоційної сфери, уяви. Від кількості і якості
спілкування залежить рівень майбутніх здібностей дитини, її характер, її
майбутнє. Особистість дитини, її інтереси, розуміння себе, її свідомість і
самосвідомість можуть виникнути тільки у відносинах з дорослими. Без любові,
уваги і розуміння близьких дорослих дитина не може стати повноцінною людиною.
Зрозуміло, що таку увагу і розуміння вона може отримати, перш за все, в сім'ї.
Родина для дитини стає першою, з ким вона починає спілкуватися, саме там
закладаються основи спілкування, які в майбутньому дитина буде розвивати.
Коли люди спілкуються один з одним зовні видно
поверхневу картину їхнього спілкування - хто що говорить, хто як дивиться і т.
д. Але є й внутрішня картина, дуже важлива - міжособистісні відносини, тобто
те, що спонукає одну людину тягнутися до іншої. Коли дитина задає питання не
можна точно сказати, що було мотивом до цього питання. Вона може задати питання
для того, щоб звернути на себе увагу або дійсно його цікавить предмет про який
вона запитує або дитина хоче показати свої пізнання перед однолітками.
Дитина не народжується з потребою в спілкуванні.
Вона розвивається в процесі спілкування з батьками, коли батьки розмовляють з
нею. Саме їх в перші місяці свого життя бачать діти.
Протягом дитинства з'являються і розвиваються чотири
різних форми спілкування, за якими можна судити про характер того, як протікає
психічний розвиток дитини. Важливим завданням є вміння правильно визначити і
правильно розвинути ту чи іншу форму спілкування відповідно до віку та
індивідуальним можливостям малюка.
Перша форма спілкування дитини з дорослим була названа ситуативно-особистісною. Таке спілкування відбувається у період від одного до шести місяців життя. Спочатку це спілкування виглядає як відповідь на вплив дорослого, потім дитина починає активно рухатися, привертаючи до себе увагу, навіть коли дорослий лається, дитина радіє тому що - це увага до дитини, спрямованість до нього. Потреба в увазі дорослого - перша і основна потреба
спілкуванні - залишається на все життя. Зародки всіх
важливих якостей (розвиток особистості, активне, діяльне ставлення до
навколишнього, інтерес до предметів, здатність бачити, чути, сприймати світ,
впевненість у собі і т.д.) з'являються в спілкуванні матері з немовлям. Немовля
не виділяє окремих якостей дорослого. Для нього не є головним рівень знань і
умінь дорослого, його соціальне і майнове становище, те як він виглядає і в що
одягнений. Малюка приваблює особистість дорослого його ставлення до нього.
Засобом спілкування для даної форми є обмін поглядами, посмішками, викриками і
гулінням дитини, ласкавою розмовою дорослого і носять виключно експресивно -
мімічний характер. У цей період спілкування немовляти з дорослим протікає поза
будь - якої іншої діяльності і саме становить провідну діяльність дитини. Для
ситуативно-особистісного спілкування характерні потреба в увазі та
доброзичливості, особистісні мотиви і експресивно - мімічні засоби спілкування.
Наступною формою спілкування дитини з дорослим - ситуативно-ділова
- і пов'язана з ним потреба в діловій співпраці. Дорослий стає потрібним і
цікавим дитині не сам по собі, а тим, що у нього є різні предмети і він вміє
щось з ними робити. До експресивно-мімічних засобів додаються предметно-дієві -
діти активно користуються жестами, позами, виразними рухами. Але предмет сам по
собі дитині не цікавий, йому цікаво як цим предметом можна користуватися. Це
відбувається з двох причин. По-перше, для дитини дорослий залишається центром
переваг, в силу чого він наділяє привабливістю ті предмети, до яких торкається.
Ці предмети стають потрібними і бажаними тому, що вони в руках дорослого.
По-друге, дорослий показує дітям, як можна грати в ці іграшки. Для того щоб
діти почали грати з іграшками, дорослий обов'язково повинен спочатку показати і
розповісти, що можна з ними робити і як грати. Тільки після цього гра дітей
стає змістовною і осмисленою. Такі спільні ігри являють собою ділове
спілкування або співпрацю дитини з дорослим. Потреба у співпраці є основною для
ситуативно-ділового спілкування. Для нього характерні потреба у співпраці,
ділові мотиви і предметно-дієві засоби спілкування. У такому спілкуванні дитина
опановує предметними діями, вчиться користуватися побутовими предметами
(ложкою, виделкою, горщиком, гребінцем, одягатися, умиватися, грати з іграшкою
і т.д.). Також тут починають проявлятися активність і самостійність дитини.
Вона стає суб'єктом своєї діяльності і самостійним партнером по спілкуванню.
З'являються перші слова, адже для того, щоб попросити у дорослого потрібний
предмет, дитині потрібно назвати його. Причому це завдання - сказати те чи інше
слово - ставить перед дитиною, тільки дорослий. Так у взаємодії з дорослим з
приводу предметів виникає і розвивається головне - спілкування, мислення, мова.
Наступною формою спілкування дитини з дорослим є позаситуативне
спілкування тобто спілкування, зміст якого виходить за межі сприймання
ситуації. Позаситуативне спілкування стає можливим тільки завдяки тому, що
дитина опановує активною мовою. Таке спілкування висуває нові вимоги до
поведінки дорослого, йому потрібно розмовляти,
розповідати дошкільнику про те чого той не бачив і не знає, розширювати його
уявлення про світ. Існує дві форми позаситуативного спілкування - пізнавальна і
- особистісна. Для позаситуативно-пізнавального спілкування дитини з дорослим
характерно: добре володіння мовою, яке дозволяє розмовляти з дорослим про речі,
які не перебувають в конкретній ситуації; пізнавальні мотиви спілкування,
допитливість, прагнення пояснити світ, що проявляється в дитячі питання,
потреба у повазі дорослого, яка виражається в образі на зауваження і негативні
оцінки. Дитині потрібно серйозне, поважне ставлення до її питань, інтересів і
дій. Потреба у повазі, у визнанні стає основною потребою, що спонукає дитину до
спілкування. Часто говорять дітям як треба себе вести і що треба робити, і діти
вибирають підкорятися, або не підкорятися, але до шести років, правила
поведінки, людські відносини, якості, вчинки цікавлять самих дітей. Їм важливо
зрозуміти вимоги дорослих, утвердитися у своїй правоті. Це початок позаситуативно-особистісної
форми спілкування - самого складного і вищого в дошкільному віці. Для нього
характерні: потреба у взаєморозумінні і співпереживанні; особистісні мотиви,
мовні засоби спілкування.
Позаситуативно-особистісне спілкування має важливе
значення для розвитку особистості дитини. По-перше, вона усвідомлює норми і
правила поведінки і починає свідомо дотримуватися їх у своїх діях і вчинках.
По-друге, через особистісне спілкування діти вчаться бачити себе з боку, що є
необхідною умовою свідомого управління своєю поведінкою. По-третє, в
особистісному спілкуванні діти вчаться розрізняти ролі різних дорослих і
відповідно до цього по-різному будувати свої відносини у спілкуванні з ними.
Спілкування передбачає взаємність і спільність. У процесі спілкування складаються
певні взаємовідносини. Від характеру стосунків дитини з навколишнім багато в
чому залежить, які саме особистісні якості сформуються у неї, вони можуть бути
приязними, довірливими, зацікавленими, байдужими, спокійними, неспокійними і
т.д. Саме дорослий стає першим співрозмовником дитини і від того як буде
спілкуватися дорослий багато в чому буде залежати як буде розвиватися дитина.
Якщо дорослий, виконуючи свої обов'язки по догляду за дитиною, робить це
"сухо" обмежуючись кількома словами, то дитина не зможе повністю
задовольнити свою потребу у спілкування. Дитина, яка ставить запитання і не
отримує на них відповіді, яка прагне пізнати світ навколо, але не знаходить
підтримки і допомоги втрачає інтерес до знань і такій дитині надалі дуже важко
навчатися в школі. Дорослий повинен допомагати і сприяти формуванню всіх видів
спілкування, тим самим допомагаючи формуванню особистості дитини. Спілкуючись
дорослий повинен говорити весь час правду, так як дитина запам'ятовує все і в
майбутньому "нестиковка" інформації може сильно підірвати довіру
дитини до дорослого, що в подальшому призведе до того, що всі слова сказані
дорослим дитина буде ставити під сумніви.
Тандем батьків і педагогів:
спільні завдання у вихованні
Дотримуватися режиму дня дитини.
Забезпечувати раціональне і калорійне харчування.
Створювати умови для повноцінного сну.
Організовувати достатньо прогулянок на свіжому
повітрі.
Створювати здорове гігієнічне середовище,
загартовувати дитину.
Створювати сприятливу психологічну атмосферу.
Забезпечувати спортивним інвентарем як у приміщенні,
так і на майданчику.
Створювати умови для повноцінного інтелектуального,
мовленнєвого, емоційно-
го, соціального розвитку.
Застосовувати адекватні способи заохочення і
покарання.
Розвивати позитивні взаємини дитини з однолітками,
батьками та працівниками
дитячого садка.
Проявляти увагу до проблем дитини, її успіхів і
невдач.
Застосовувати активні форми дозвілля.
Узагальнювати позитивний досвід сімейного виховання.
Прищеплювати культурно-гігієнічні навички, навички
самообслуговування.
Розвивати
моральність, естетичність.
До групових батьківських зборів
Консультація для батьків
«ВМІТИ НАВЧАТИСЬ
В ПРОЦЕСІ ГРИ»
Ігри
- один із засобів виховання і навчання дітей дошкільного віку. Гра для
дошкільників – засіб пізнання навколишнього. У грі дитина розвивається
фізично, у неї виховується кмітливість, працьовитість, ініціатива. З допомогою
ігор дорослий здійснює сенсорне виховання дітей, розвиває пізнавальні процеси
(допитливість, розуміння взаємозв'язку найпростіших явищ тощо). Він використовує
гру як засіб розвитку мислення, мови, уяви, пам'яті, розширення і закріплення уявлень
про навколишнє життя. Враховуючи, що гра є провідною діяльністю дітей дошкільного
віку, то в дитячому садку гру можна використовувати в освітній діяльності, в ході режимних моментів,
в самостійній діяльності дітей.
А
як використовувати ігри в домашніх умовах?
Часто
батьки скаржаться на відсутність часу для ігор з дітьми. Ми пропонуємо ігри які не потребують ні окремо
виділеного часу, ні підготовки. Головне – Ваше бажання корисно провести час з дитиною,
при цьому виконувати домашню роботу.
«Ігри
на кухні»
Використовуючи
гру при організації повсякденних домашніх справ можна навчити малюка багато чого
корисного і цікавого. Н-р, при приготуванні обіду можна на кухні пограти з
дитиною в такіі гри:
«Їстівне-неїстівне».
Мета:
розвиток уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.
Правила
гри: Дорослий називає різні предмети (н-р, картопля, ніж, виделка, торт,
каструля і т. п.) дитина в свою чергу повинна відповідати «їстівне» або
«неїстівне». Потім можна помінятися ролями.
Відгадуємо «Смачні»
загадки.
В
полі народився, На
заводі варився, На
столі розчинився. Відповідь:
Цукор |
Маленьке,
здобне Колесо
їстівне. Я
одна його не з'їм, Розділю
хлопцям всім. Відповідь:
Бублик |
Дідусь
сміється, на
ньому шубонька трясеться. Відповідь:
Кисіль |
Холодок
в пакеті Їдять
і дорослі і діти Холодок,
холодок, Дай
лизнути тебе разок! Відповідь:
Морозиво |
В
воді родиться, а води боїться. Відповідь:
Сіль |
Наші
поросятки зросли на грядці, До
сонечка бочком, хвостики гачком. Ці
поросятки грають з нами в хованки. Відповідь:
Огірки |
«Колір,
форма, розмір»
Мета:
розвиток пам'яті, мислення, уваги, логіки.
Правила
гри: Батько чи мати пропонує дитині назвати продукти (предмети на кухні)
певного кольору, форми, розміру.
«Відгадай»
Мета:
формувати вміння думати і аналізувати, збагачувати мову,
розвивати творче мислення,
уяву, пам'ять.
Правила
гри: Запропонуйте дитині відгадати предмет, описуваний вами, на задану тему.
Потім хай спробує описати
предмет дитина, а ви відгадуєте!
«Хто більше»
Мета: розвиток
уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.
Правила
гри: Спільно з дитиною виберіть тему гру (н-р:«Посуд») і по черзі називаєте
посуд. Хто
більше назвав, той і виграв!
«Назви
лагідно»
Мета:
формування навичок словотворення.
Правила
гри: Батько чи мати називає будь-яке слово, а дитина повинна назвати його лагідно,
н-р, моркву-морковочка, тарілка-тарілочка і т.д.
«Ображалки»
Мета:
розвиток мовлення, пам'яті, уваги, почуттягумору.
Правила
гри: Спільно з дитиною вибираєте тему гри, н-р, фрукти. І по черзі «ображаєте»
один одного фруктами! (Ти - яблуко!, А ти - ананас! А ти - банан! Тощо)
Завдання
на розвитокдрібної моторики:
1. розсортувати
білу і червону квасолю;
2. викласти
з квасолі яку-небудь фігуру, цифру, букву, слово...;
3. в
мішечок покласти крупу
(рис/гречка/горох) і дрібні іграшки з кіндер-сюрпризу. Вгадати на дотик знайдений
в мішечку предмет;
4. порахувати
скільки столових (чайних) ложок, н-р, рису увійде в чашку,
банку...
Дитина
дуже рада хвилинам, подарованим їй батьками в грі. Спілкування в
грі не буває безплідно для малюка. Чим більше випадає дорогих хвилин у
товаристві близьких йому людей, тим більше взаємини, загальних інтересів,
любові між ними в подальшому.
Фантазуйте
і грайте на здоров'я!
Спробуйте
придумати ігри під час прибирання в кімнаті,
прасування, прання….
Як розповідати дітям про економіку
Розповідайте
дітям про свою роботу.
Діти
не зможуть усвідомити зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким
працюютьїхні батьки, як заробляютьзасоби для існування. Робота повинна не
тільки подобатися, вона повинна «годувати».
Не
приховуйте від дітей своє матеріальне становище.
Дитині
немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна
знати про матеріальне становище сім’ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші,
навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.
Не
привчайтедітей до надмірностей.
Коли
дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови,
вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє. Навчіть
малюка обмежувати себе.
Формуйте
у дітей розумні потреби.
Слухаючи
дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Діти повинні прагнути
задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки);
разом з тим їм навіть корисно засмучуватися через неможливість здійснити своє бажання.
Отримуючи все напершу вимогу, вони можуть перейти межу розумного.
Вчіть
дітей ощадливості.
Не
залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги.
Покажіть дитині, як іх можна полагодити.
Якщо малюк буде бачити вашу турботу про продовження терміну служби оточуючих
його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша
байдужість призведе до зворотнього результату.
Допоможіть
дітям усвідомити вартість речей.
З
раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими користуються:
іграшки, книги, одяг і т. д. Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається,
автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність,
яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто
купили на зароблені гроші.
«Розвиток рухової активності в домашніх умовах»
Фізичні
вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально
визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та
анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у
виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну
речовин, розладів травлення тощо.
Вони
сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та
деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено,
що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі
хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не
займаються.
Основним
методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У
зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення.
Піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад:
Поради
батькам :
Щоденно
виконуйте разом з дитиною ранкову гімнастику, виходьте на прогулянки;
Разом
з дитиною здійснюйте пішохідні прогулянки та туристичні походи;
Залучайте
дитину до виконання основних рухів — ходьба, біг, стрибки, вправи з м'ячем,
лазіння, повзання...
Грайте
з дитиною в рухливі та спортивні ігри;
Беріть
участь разом з дитиною у проведенні спортивних свят, розваг, що організовуються
дошкільним закладом;
Катайтеся
разом з дитиною на велосипеді, роликах, грайте у бадмінтон, теніс, футбол,
стрибайте на скакалці..
Облаштуйте
в квартирі спортивний куточок.
Катайтеся
разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в
бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через
скакалку тощо.
Плавайте
та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати
літній душ - це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.
Допитливість – ознака креативності.
Як виховати чомусиків
Діти
у віці 4-5 років називаються допитливими чомусиками.
Розвиток
інтелектуальної сфери
До
4 років у дитини формувалось мислення,в результаті якого він накопичував досвід
перших узагальнень,перших розумінь зв*язків між предметами. Дитину приваблював
сам процес взаємодії з предметами.
У
чотири роки дитина переходить на якісно новий рівень свого розвитку, у неї
починається активний процес образного мислення. Це мислення нерозривно
пов'язане з промовою і є основою для подальшого словесно-логічного розвитку
дитини. У цей час необхідно пропонувати дитині ігри з геометричними фігурами.
Вони потужно розвивають вміння моделювати, планувати геометричне мислення.
У
цьому віці дитина:
складає
розрізні картинки,спочатку з 2 і 3 частин шляхом зорового
співвіднесення,збільшуючи з часом кілість частин
складає
з кубиків цілісну картинку
збирає
багатоскладові фігури з кубиків,конусів,пірамідок
конструює
з лего за зразком
збирає
за схемою візерунок дрібної мозаїки
Ці
ігри до того ж розвивають дрібну моторику руки. До них корисно додавати
обведення будь-яких вкладишів,їх штрихування. Дітям подобається ліпити з
пластиліну та глини,прикрашати картинки. Зверніть увагу,щоб дитина
розмальовувала олівцями. Навчіть його правильно тримати олівець,тоді кість і
мускулатура пальчиків почне працювати і розвиватися.
Чи
не час вчитися читати
До
чотирьох років багато дітей починають проявляти активний інтерес до літер і
цифр.І батьки роблять першу спробу показати дитині абетку і навчити читати.
Якщо він психологічно готовий до цього,тоді навчання йде легко із задоволенням.
Якщо ж дитина не готова до сприйняття абетки,краще відкладіть спробу на
півроку,а потім знову перевірте його "
Тоді
навчання грамоті почнеться в індивідуально найкращі для дитини терміни.
Читання
допомагає розвитку символічного мислення. І букви,і цифри для дитини є символами.
І чим послідовно і методично будуть заняття, тим більш повно будуть задіяні
пам*ять і мозок дитини. Методик навчання читання дітей цього віку на
сьогоднішній день представлено багато,батьки мають право вибирати. Для
батьків,які займаються зі своєю дитиною самі,прпонуємо малювати всілякі
лабіринти. Нехай дитина "пройде"по них олівцем,пояснюючи, куди він
веде. Розгадування лабіринтів, плутанини дітям дуже подобається,вони граючи
складають слова,а потім і речення,знайомляться з цифрами.
У
цьому віці можна грати з дитиною у всякого роду словесні ігри. Вони добре
розвивають слуховий аналізатор,тобто уміння чути й слухати. Йде активне
запам'ятовування нових слів,об*єднаних якою-небудь ознакою,поповнюється
активний словник дитини,розвивається мозок.Якщо процес навчання поставлений
правильно,граючи,з жартами,з гумором,дитина з задоволенням буде займатися.
Дитячі
страхи
У
цьому віці багато дітей бояться казкових персонажів(частіше Бабу Ягу,уявних
"чудовиськ").Це "вікові" страхи,вони носять
тимчасовий,перехідний характер,з ними не потрібно боротися,просто підтримайте
дитину,приймаючи таку особливість її психологічного розвитку.Допомагають
подолати страхи ігрові методи корекції:"Малювання страхів";твір
казкових історій з гарним кінцем і програвання їх у родині.Будь-яку страшилку
можна змінити:зробити посимпатичніше.Поступово негативне відчуття змінюється на
позитивне.А створений образ ще довго буде радувати дитину.
Щоб
страх у дитини не закріпився:
не
лякайте малюка (віддам чужой тітці, прийде Баба Яга і потягне, собака вкусить,
тощо).
перетворюйте
злих героїв у добрих
не
перевантажуйте фантазію дитини: іграшки повинні відповідати віку, виключіть
агресивні фільми: "страшилки", "ужастики".
• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у дворах житлових кварталів і т.п.);
• не купувати підгнилі ягоди і фрукти в цілях економії, так як життєздатні бактерії знаходяться не тільки на поверхні, але і всередині продукту;
• при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою,
• під час подорожі не рекомендується брати продукти, які швидко псуються (ковбасні, молочні, кондитерські вироби або інші продукти, що вимагають охолодження при зберіганні);
• приготовлені страви бажано вживати відразу, а у випадку їх повторного споживання вони мають бути піддані повторній термічній обробці;
• дотримуватися правил особистої гігієни (обов’язково мити руки з милом перед приготуванням і перед вживанням їжі, після відвідування громадських місць, туалетів, автотранспорту).
Більшість кишкових інфекцій протікає в легкій формі, тому деякі хворі не звертаються до лікаря, часто займаються самолікуванням, що небезпечно. Крім того, кожен хворий повинен пам’ятати, що він може бути небезпечний для оточуючих.
При появі перших ознак кишкової інфекції зверніться до лікаря!
Пам’ятайте! Хворобу легше попередити, ніж лікувати. Бережіть себе!
Комментариев нет:
Отправить комментарий